До готовності приймати людей, що втікають від війн та голоду, закликав Папа Франциск на Вавельському замку в день свого прибуття на СДМ-2016. У промові до польських властей і дипломатичного корпусу він також висловив пошану до Церкви в Польщі за ініціативи щодо польсько-німецького та польсько-російського примирення.
Ось повний текст промови Святішого Отця під час зустрічі на Вавелі.
Пане президенте, шановні представники властей, шановні члени дипломатичного корпусу, ректори, шановні панове.
Із повагою вітаю пана президента й дякую йому за великодушний прийом та милі слова. З радістю вітаю достойних членів уряду і парламенту, ректорів вищих навчальних закладів, представників регіональних та міських властей, а також членів дипломатичного корпусу та інших присутніх представників влади.
Я вперше відвідую Центрально-Східну Європу й радію, що починаю з Польщі, чиїм сином був незабутній св. Йоан Павло ІІ, ініціатор і промотор Всесвітніх днів молоді. Він полюбляв говорити про Європу, що вона дихає двома своїми легенями: мрія про новий європейський гуманізм, оживлена творчим і гармонійним віддихом цих двох легень, і спільна культура, яка знаходить у християнстві свої якнайсолідніші корені.
Характерна риса польського народу — пам’ять. Я завжди перебував під враженням живого історичного чуття папи Йоана Павла ІІ. Коли він говорив про народи, то виходив з їхньої історії, аби підкреслити їхні скарби гуманізму й духовності. Усвідомлення автентичності, вільне від манії вищості, є необхідним для організації національної спільноти на підставі її гуманістичного спадку, суспільного, політичного, економічного та релігійного, аби надихати суспільство й культуру, зберігати їх вірними традиціям, а водночас відкритими до відновлення й до майбутнього. У цій перспективі ви недавно відзначали 1050‑ту річницю Хрещення Польщі. Це була безсумнівно важлива подія національної єдності, яка підтвердила, що згода, попри відмінність у поглядах, становить надійний шлях до осягнення спільного блага цілого польського народу.
Також плідна співпраця на міжнародній площині та взаємоповага дозрівають завдяки усвідомленню й пошані автентичності, своєї та інших. Діалог неможливий, якщо кожен не виходить від своєї автентичності. У щоденному житті кожної людини, подібно як і кожного суспільства, існують, однак, два види пам’яті: добра й погана, позитивна й негативна. Доброю пам’яттю є та, яку Біблія нам показує у Magnificat, Пісні Марії, яка прославляє Господа і Його діло спасіння. Натомість негативна пам’ять — це та, яка нав’язливо зосереджує погляди розуму й серця на злі, зокрема тому, що інші скоїли. Дивлячись на вашу новітню історію, я дякую Богові, що ви здатні зробити так, аби переважала добра пам’ять: наприклад, відзначаючи 50‑річчя взаємно дарованого і прийнятого прощення поміж польським та німецьким єпископатами після ІІ Світової війни. Ініціатива, яка спершу стосувалася церковних спільнот, започаткувала незворотній суспільний, політичний, культурний та релігійний процес, змінюючи історію стосунків поміж обома народами. За цієї нагоди згадаймо також спільну декларацію між Католицькою Церквою в Польщі та Православною Церквою Московського патріархату: це акт, який започаткував процес зближення і братерства не тільки між двома Церквами, але також між двома народами.
У такий спосіб шляхетний польський народ показує, як можна розвивати добру пам’ять і покинути ту, що погана. Для цього доконечні міцна надія та довіра до Того, хто керує долями народів, відчиняє замкнені двері, перемінює труднощі в шанси і створює нові сценарії там, де це видавалося неможливим. Саме про це свідчить історичний досвід Польщі: після бур і тьми ваш народ, віднайшовши свою гідність, міг співати, подібно як юдеї, що поверталися з Вавилону: «Немовби сон ми бачили, так було з нами. Тоді уста наші сповнилися сміху, і радості — язик наш» (Пс 126, 1‑2). Усвідомлення пройденого шляху і радість від осягнутої мети дають силу та внутрішній спокій, аби відповісти на виклики поточного моменту, які вимагають відваги, правди і постійного етичного зусилля, аби процеси рішення і дії, а також людські стосунки завжди шанували гідність особистості. Це охоплює кожен вид діяльності: зокрема, економіку, ставлення до довкілля та спосіб управління складним явищем міграції.
Це останнє питання вимагає, окрім усього, мудрості й милосердя, аби подолати страхи та здійснити найбільше добро. Потрібно ідентифікувати причини еміграції з Польщі, полегшуючи повернення тим, хто бажає повернутися. Водночас потрібна готовність прийняти людей, які втікають від війн та голоду; солідарність із тими, хто позбавлений своїх основних прав, зокрема права на вільне та безпечне визнання своєї віри. При цьому потрібно старатися про співпрацю й координацію на міжнародному рівні, щоби знайти розв’язання конфліктів та воєн, які змушують чимало людей покидати свої домівки й батьківщину. Отже, йдеться про зроблення всього, що в наших силах, аби полегшити їхні страждання, невтомно, розумно й постійно працюючи на благо справедливості й миру, свідчачи конкретними фактами про гуманістичні та християнські цінності.
Я заохочую польський народ, аби у світлі своєї тисячолітньої історії дивився з надією у майбутнє та на проблеми, з якими мусить боротися. Така позиція сприяє кліматові поваги між усіма середовищами в суспільстві та конструктивному діалогові між різними станами; крім того, вона створює найліпші умови для громадянського, економічного, а й навіть демографічного розвитку, зроджуючи довіру до можливості запевнити добре майбуття своїм дітям. Вони не будуть змушені виключно боротися з проблемами, але радітимуть красі природи, благу, яке ми будемо вміти створювати й ширити, надії, яку ми зможемо їм дати. Суспільна політика щодо сім’ї, першої та основоположної клітинки суспільства, скерована на підтримку тих, що найслабші та найубогіші, допомагаючи їм у відповідальному прийнятті життя, стане таким чином більше дієвою. Життя має бути завжди прийняте і бережене — від зачаття аж до природної смерті, і всі ми покликані його шанувати й піклуватися про нього. З іншого боку, до завдань держави, Церкви і суспільства належить супровід і конкретна допомога всім, хто перебуває в ситуації серйозних труднощів, аби дитина ніколи не була сприйнята як тягар, а тільки як дар, а люди найслабкіші та найбідніші ніколи не були полишені самі на себе.
Пане президенте,
польський народ може розраховувати, як це завжди було в його довгій історії, на підтримку Католицької Церкви, аби у світлі християнських принципів, які її надихають і які сформували історію й автентичність Польщі, він міг у змінених історичних умовах розвиватися на своєму шляху, вірний своїм найкращим традиціям і сповнений довіри й надії, також і в тяжкі моменти.
Ще раз дякуючи вам, зичу Вам та всім тут присутнім спокійного та плідного служіння заради спільного блага.
Нехай Матір Божа Ченстоховська благословляє і береже Польщу.
За матеріалами: Deon, Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
