У Вінниці відбудуться реколекції для жінок, які зробили аборт

«Не бійся, Я тебе не засуджую» — так називаються реколекції для жінок, що робили аборт або втратили ненароджену дитину.

Такі реколекції проходять раз на рік у Вінниці та декілька разів на рік на Закарпатті.

Найближчі реколекції пройдуть у Вінниці з 28 вересня по 1 жовтня 2016 року.

Цей семінар допоможе також медикам, які брали участь у абортах.

Конфіденційність гарантується. Організатор – Група захисту життя «Сім’я і життя» із Закарпаття.

Отримати детальну інформацію та зареєструватися Ви можете за телефонами: Вінниця: (063) 314 62 27 – сестра Моніка, (097) 981 21 22 – Олена.

Свідчення і запрошення жінки, яка пережила реколекції:

— Можна, я звертатимуся до тебе на ти? Навіть, якщо ти віку моєї мами чи навіть старша.

Бо у нас є спільний біль. Якщо тобі біля 30-ти чи більше, то, на жаль, дуже ймовірно, що ти, як і я, робила аборт.

Я знаю, ти намагаєшся забути про це, ніби це було не з тобою. Вмовляєш себе, що «це було давно», що «то ще була не дитина» і носиш маску «в мене все добре».

Але проходять роки, навіть десятиліття,  і часом трапляються речі, які повертають тебе у реальність…

…Ти думаєш, скільки років могло б зараз бути твоїй ненародженій дитині…

Уявляєш, хто це був хлопчик, чи дівчинка… Якби її звали… Якою б вона була…

Можливо ти, як і я, «розлюбила» пору року, коли це сталося: минуло вже більше 10-ти років, а я досі відчуваю, як щороку щемить моя душа наприкінці травня…

А може, ти не хочеш зізнатися, що так і не пробачила: своєму чоловікові – який примусив, мамі – що не підтримала, собі – якої ніби не існувало тоді…

І як би не суспільство не «робило вигляд», що аборт – це норма, буденність, ти знаєш, що це не так. Що аборт – завжди трагедія. Бо найбільший подарунок – це життя. А ти знехтувала цим. Зробила всупереч те, на що не мала права. І загубленого життя твоєї дитини вже не повернеш.

А зараз, хіба має значення, що, можливо, тоді ти була зовсім молода і незаміжня, чи що ще не закінчила навчання, чи що «він» був проти, чи що батьки наполягли, чи що «лікарі не залишили вибору», чи що були проблеми з грошима, чи, що, можливо, в тебе вже була дитина, і, може, навіть не одна, чи, що просто «було не час», чи те, що «тоді всі так робили», чи навіть те, що ти, насправді, не хотіла…

Нічого з цього зараз немає значення. І чим більше років минає, тим сильніше ти відчуваєш,  що є тільки твоя душа, зранена болем, і дитина, якій ти не дозволила народитися і … Бог.

Ти відчуваєш, що Він є. І найбільше прагнеш прощення. Щоб тебе пробачив Бог і твоя  ненароджена дитина.  Щоб ти змогла пробачити собі і тим, хто не допоміг тобі тоді.

Не тікай від себе. Бо душу все одно не обманеш. І настане момент, коли тікати буде вже нікуди… Ти не можеш повернути час назад і вийти з того страшного кабінету. Але можеш пробачити і відчути себе прощеною. І жити в мирі: з  собою, Богом і усім світом.

Бог не засуджує тебе. І ти не одна.

З великою любов’ю чекаємо на всіх!