Один із найвідоміших американських коміків усіх часів рідко дає інтерв’ю. Тому півгодинна розмова з кореспондентом «Hollywood Reporter» називається «сповіддю». Едді розповів у ній також про Бога.
Актор народився в Брукліні, у нього було нелегке дитинство. Один із коханців матері вбив його біологічного батька. Незабаром після цього Едді та його брат, Чарлі, потрапили до прийомної сім’ї.
Проте з раннього віку не Едді заливався слізьми, а радше ті, хто був у «зоні ураження» його нескінченних жартів. Він починав із пародій на людей в автобусі, яким добирався до школи, щоби за рік після закінчення ліцею опинитися в постійній трупі «Saturday Night Live» — надзвичайно популярного телешоу в Сполучених Штатах.
Його подальша кар’єра — це період успіху в кіно («Беверлі-Хіллз», «48 годин»), яка почала закінчуватися в 1990‑ті роки, незважаючи на його незабутні дубльовані ролі в «Мулані» та «Шреку». Найбільшою поразкою був фільм «Пригоди Плуто Неша», який зібрав лише $ 7 млн. за витрат на виробництво у 110 млн.
«На мій погляд, у мене не було жодного слабкого або невдалого фільму», — зізнається Мерфі в інтерв’ю «Hollywood Reporter», додаючи із непристойним жартом, що за кожен із них він отримав щедрий гонорар. Як і личить на сповіді, Едді був також надзвичайно відвертим, коли розповідав про своє ставлення до алкоголю і наркотиків. Він здивував усіх, зізнавшись, що не вживає алкоголю. Зовсім.
У ще більшій ступор він увів слухачів розповіддю про своє ставлення до наркотиків та інших спокус, які оточували його, коли він став зіркою Голлівуду. «Коли мені було 18 років, я пішов у блюз-бар. Там були Робін Вільямс, Джон Белуші й Ден Ейкройд. Белуші та Робін Вільямс запропонували мені кокаїн, а коли я відмовився, Белуші сказав, що я не розумію гумору». І Белуші, й Вільямс пізніше наклали на себе руки — перший через передозування кокаїну. «Я захоплювався цими двома хлопцями, мені було 18 років; кінець кінцем, я міг піти легким шляхом, сказати: “та що там” — і спробувати, але цього не сталося». Едді Мерфі ніколи не був святенником, але не в цьому випадку: його можна наводити як зразок.
«Було багато таких ситуацій, коли я дивлюся на минуле і думаю: «Вау! Це те, що зміцнює мою віру. Я знаю, що Бог існує. У мене було дуже багато можливостей для того, щоби нашкодити собі, поранити або обпектися».
Томаш Речко, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
