Якось померло подружжя. По дорозі до Вічності чоловіка та жінку перепинив святий Петро.
— Ходіть за мною! — сказав.
Привів їх у велике просторе приміщення, де стояло безліч стелажів, ущент забитих книжками різної форми, величини, об’єму та кольору.
— Що це за книжки? — із зацікавленням спитала пара.
— Кожен фоліант — це прожите життя людини. Тут записані всі справи, молитви, які були відмовлені протягом існування на землі. По ній, відповідно, і вирішується куди душа піде після смерті, — пояснив святий.
Серед тисяч стародруків знайшов потрібні два. За товщиною були одинакові. Відкрив першу — виявилася книга дружини. Довго й уважно перечитував написане, а потім сказав:
— Тебе Бог візьме до себе!
— А мене, що зі мною? — спитав чоловік.
Святий швидко проглянув другу книгу і сказав:
— Твоя, на жаль, майже без записів. Є тільки в дитинстві, коли мати заставляла молитися, а далі — чисті аркуші. Твоя дорога мала б бути до пекла, де грішники мучаться вічно, але підеш до Чистилища. Молитви твоєї жінки за тебе дали тобі шанс.
Папа Франциск: «Справжня суть нашого земного життя у його меті — вічності». І про вічність треба подбати ще будучи на землі…
фінансово.
Щиро дякуємо!
