Реформа літургійної пособорної реформи проведена буде, навіть якби при цьому чувся скрегіт зубів, — але від цього залежить майбуття Церкви. Так стверджує кардинал Роберт Сара, префект Конгрегації справ Божого культу і Дисципліни Таїнств.
На його думку, нинішня літургія хвора, вона не вводить людину в таїну Бога, вона позбавлена сакральності. Від цього страждає люд Божий, звичайні люди, в яких забрано можливість увійти в єдність спілкування (communio) з Богом. Літургії необхідно повернути її красу і сакральність, відкриваючи її Божественне походження, підкреслює глава ватиканської конгрегації. Відзначмо, що про необхідність літургійної реформи у Ватикані говорять серйозно і наполегливо, зокрема, у березні про це сказав кардинал Раймонд Берк.
Кардинал Сара широко говорить про цю тему в своєму черговому інтерв’ю-книжці, яка вийшла на прилавки книгарень у Франції 5 жовтня ц.р., а найближчим часом буде перекладена різними мовами. Книжка називається «La Force du silence», тобто «Міць тиші», бо саме на цьому аспекті літургії африканський кардинал зосереджується найбільше. Він бере за основу точний діагноз кардинала Даніельса з Брюсселя, який багато років тому ствердив, що західна літургія стала дуже багатослівною. Кардинал Сара показує значення адораційної тиші у літургії, зокрема під час Євхаристійної молитви; але він цим не обмежується.
Його роздуми над кризою літургії західної Церкви мають широкі історичні рамки. Він згадує згубну для Церкви десакралізацію християнства, зроблену кількадесят років тому впливовими теологами та людьми Церкви. Вони вважали, що через втілення Сина Божого категорія сакральності втрачає свій сенс. Унаслідок «була потоптана й побожність, також і саме слово. Її усунули літургісти, які назвали її ханжеством. Тим часом люд мусив терпіти їхні літургійні експерименти, причому усунуто було різні спонтанні форми побожності й молитовного поклоніння», — згадує кардинал Сара. Наслідки цього — дуже серйозні. «Загинуло відчуття таїни — внаслідок змін, невпинних допасувань, запроваджуваних у спосіб довільний та індивідуальний, аби привабити нашу ментальність — профанаційну, позначену гріхом, зісвічченням, релятивізмом та відкиненням Бога».
Вказуючи на потребу літургійної віднови, гвінейський ієрарх не полемізує з ученням Собору. Зовсім навпаки. «Настав час, — каже він, — аби ми вчилися від Собору, замість того, щоб послуговуватися ним для обґрунтування нашого пекучого прагнення креативності». На його думку, багато чого у сучасній літургії відступає від глибоких намірів Собору.
У своїй книжці кардинал Сара багато разів посилається на інтуїцію пап Павла VI, Йоана Павла ІІ, Бенедикта XVI, а також Франциска, бо то саме він довірив йому продовжувати справу реформи, започатковану папою Бенедиктом. Кардинал Сара посилається на авторитет Франциска зокрема тоді, коли описує ситуацію простого люду, який став жертвою нахабства освічених і в якого відібрали доступ до таємниці Бога. Також він згадує численні напоумлення нинішнього Папи, який радить священикам не бути акторами. «Часто я маю враження, що католицький культ у молитовному спогляданні Бога перетворився на якісь виступи священика й вірян», — каже кардинал.
У свіжовиданій книжці він не представляє готової програми реформи. Поки що кардинал вказує на деякі найважливіші елементи. Одним із них є повернення в літургію тиші, «звукового вельону», що окриває таємницю. Її не вийде звеліти розпорядженням, бо тут ідеться про духовну поставу. Однак глава конгрегації говорить про заборону додаткових промов і коментарів під час Євхаристії. Він також розглядає можливість повернення, певною мірою, тиші під час Євхаристійної молитви. Кардинал Сара ґанить священиків та єпископів, які не зберігають мовчання та серйозності у сакристії та під час процесій. Він нагадує, що зосередженості сприяє відповідний добір літургійних пісень, а особливо — використання григоріанського хоралу, який виростає з монастичної тиші й провадить у неї. Як префект конгрегації, він підтверджує, що Месал дозволяє відправу літургії ad Orientem (обличчям на схід), бо це апостольська традиція. Також кардинал радить регулярно так правити Служби у кожній парафії, а там, де це фактично неможливе з об’єктивних причин, він нагадує про доконечність встановлення на вівтарі добре видного хреста, аби для всіх це була точка відліку. Кардинал стверджує, що священики, які, відправляючи Євхаристію, повернені в одному напрямку з вірними, поводяться інакше. «Тоді меншає спокуса поводитися як під час спектаклю, як актор», — підкреслює кардинал Роберт Сара.
За матеріалами: Niedziela
фінансово.
Щиро дякуємо!
