Роздуми над Словом Божим на суботу ХХХІІ звичайного тижня, рік ІІ
Певно, кожен християнин замислюється над питанням «Як молитися?» Якщо запитаємо про це Ісуса і пошукаємо відповіді у Євангелії, то знайдемо Його дивовижно коротку і просту відповідь: «Молитися завжди і не падати духом» (Лк 18, 1). Однак буває, що така відповідь нас не задовольняє. Ми радше очікуємо відповіді про тривалість молитви, як для неї знайти час, як часто, як зосередитися, якими словами молитися. Інакше кажучи, ми запитуємо про техніку молитви і про те, як багато молитви Бог від нас вимагає. Тим часом Ісус відповідає: молитися завжди і не падати духом. Чи ж це не надмірність? Як то взагалі можливе? А може, повчання стосується тільки монашок у споглядальних монастирях?
Ні, наука Христа стосується всіх, і вона зовсім не така важка для виконання. Зрештою, Христос не накладає на нас важких тягарів.
Складність у розумінні науки Ісуса полягає в її простоті. Ми шукаємо складних відповідей на прості питання, і тому не можемо їх знайти. Тоді як таємниця християнської молитви відкривається вже у першому слові тієї молитви, якої нас навчив Господь: «Отче!» Молимося як діти Божі. Дитина завжди і неустанно довіряє. Нашою неустанною молитвою до Отця Небесного є молитва серця, яке довіряє. Справжня і щира довіра триває вдень і вночі, і нею ми взиваємо Отця невпинно.
Отже, умова доброї молитви — це довіра до Бога. Про це нас повчає Христос у притчі про вдову, яка безугавно приходила до судді з проханнями про захист. Якби та вдова засумнівалася в судді, то не допросилась би його втручання, а оскільки була вдовою, то не отримала би нізвідки іншої допомоги. Суть цієї притчі — в тому, що як вдова була здатна довіряти судді, який Бога не боявся і з людьми не рахувався, то тим більше ми можемо бути здатні довіряти Богові, який любить своїх дітей і завжди відповідає на їхні благання.
Іншими словами, вдова з притчі має нас присоромити. Вона знайшла людський спосіб на суддю, а ми не можемо знайти способу молитви? Однак не тільки про сам спосіб молитви ідеться Господу Ісусові: Він прагне довірливої віри, бо завдяки ній зможе відповісти на всі наші благання про порятунок, хоч би коли це знадобилося.
фінансово.
Щиро дякуємо!
