Після шкільного атестату ми починаємо навчання у виші, а отже, вступаємо в інше, доросле життя. Варто добре використати цей час!
Ставши студентом і живучи окремо від батьків і домівки, маємо нагоду щось робити насправді самостійно. Ось 15 речей, які кожен просто повинен навчитися робити до настання 20‑річчя.
1. Приготувати смачний обід.
Раніше ми їли вдома або у шкільній їдальні. Не треба було нічого робити самому. Тепер варто це змінити, бо коли ми будемо здатні самі приготувати обід чи вечерю, то можемо спокійно запрошувати друзів до себе. Потім ще пошук нових рецептів і вправляння в кухні можна також зробити цікавою ідеєю для проведення вільного часу.
2. Дискутувати.
Це важливо — навчитися висловлювати свою думку та вміти дискутувати на різні теми. Варто мати розум, відкритий на нові погляди й думки, але не забувати при цьому про цінності, якими ми насамперед керуємося. Під час навчання ми знайомимося з багатьма новими людьми, зовсім інакшими, ніж ми, але завдяки цьому вони такі привабливі й різнорідні.
3. Розмовляти з людиною будь-якого віку.
Не має значення, чи ми розмовляємо з людиною похилого віку, а чи з дошкільням. Кожен із них може нас навчити чогось свого, дуже різного. Дитина нагадає нам, що можна радіти найменшим речам, а бабця розповість про те, що найважливіше. Стараймося розмовляти так, щоби зосередитися на співрозмовникові — на тому, що він хоче нам сказати. Може, він потребує поради в якомусь питанні? Ставмо багато запитань і виражаймо зацікавленість.
4. Захищати свій вибір.
Ми щодня приймаємо рішення, виходячи з певних цінностей і поглядів. Варто нагадувати собі про те, чим ми керуємося, і вміти це захистити. Якщо ми в чомусь не впевнені — можемо з кимось порадитися, почитати, вислухати думки однієї та другої сторони, детально вивчити тему, а потім уже свідомо робити вибір.
5. Жити офлайн!
Пригляньмося до своїх звичок і навичок. Якщо ми надто часто перевіряємо мейли, Фейсбук або інші соцмережі у своєму телефоні чи комп’ютері, то це варто обмежити. Якщо свій вільний час ми проводимо перед екраном комп’ютера — подумаймо про те, щоб замінити це чимось іншим. Можна — дрібними справами, наприклад, півгодинною прогулянкою, під час якої телефон буде вимкнений (або гулятиме без нас удома), а ми будемо дивитися довкола, аби розслабитися й по‑справжньому відпочити.
6. Визнавати помилки.
Ми не завжди маємо рацію, навіть якщо нам так здається. Часто ми помиляємося, маємо надмірну прив’язаність до своїх поглядів і того, чим керуємося при виборі рішення. З цього не раз постають непотрібні сварки, яких же можна було уникнути. Не раз варто визнати, що помиляєшся, спробувати зрозуміти іншу людину, бути відкритим на інакші погляди.
7. Мати наставника.
Студентство — це прекрасний час, аби знайти когось, хто буде нас провадити, радитиме, але також охоче послухає про різні проблеми, що нас гнітять. Добре мати людину, яка може стати авторитетом і з чиєю думкою рахуєшся. Це може бути приятель, священик, хтось зі старших курсів або хтось із сім’ї. Найважливіше, щоб ми почувалися вільно й були впевнені, що можемо на цього когось розраховувати.
8. Уміти відпускати.
Прояв дорослої поведінки — уміння відпускати у справах, які для нас насправді неважливі. Ми часто сваримося з кимось про свою правоту або перемогу. Варто в такі моменти відступати і в певну мить обривати безконечні дискусії, які ні до чого не провадять. Це нелегко, але варто зосередитися на тому, скільки спокою ми завдяки цьому отримаємо.
9. Відпочивати.
Не раз з’ясовується, що ми… не вміємо відпочивати! Провадимо інтенсивний спосіб життя — праця, навчання, знайомства, клопоти — і все це вимагає енергії, але водночас ми призвичаюємося до такого рівня активності. Коли настає вільний день, вихідний або свята — ми не знаємо, що з цим часом робити.
Ми нерідко нездатні відпочивати так, аби це приносило нам нові сили. Варто замислитися над тим, чи ми відпочиваємо так, як хотіли це зробити, і чи це дає нам нові сили. Може з’ясуватися, що ми забули про якесь своє захоплення, і таким чином відкриємо його наново.
10. Відповідати на критику.
Варто відділити критику поглядів від критики чиєїсь особи й пам’ятати про те, що це дві різні справи. Можна з кимось подискутувати, не погоджуючись у якихось питаннях, уміти відбивати аргументи другої сторони, але не сприймати цього надміру особисто і персонально. Ми сприймаємо відповідь на критику не як привід до ще більшої свари, а тільки як підставу для дискусії та обміну поглядами. Ми захищаємо свою правоту, але не перекреслюємо інших.
11. Опікуватися.
Навчання — хороший час для залученості у волонтаріат, несення допомоги хворим, старшим або дітям. У кожному достатньо великому місті можна знайти чимало фондів, інституцій, організацій, які цим займаються та завжди потребують рук для праці.
Таким чином ми можемо познайомитися з багатьма цікавими людьми, навчитися супроводжувати й допомагати. Окрім того, що ми самі несемо допомогу, то ще й самі її отримуємо. Завдяки цьому пізніше ми зможемо займатися своїми близькими.
12. Бути відкритим.
Під час навчання ми знайомимося з багатьма новими людьми — чи то у своєму виші, чи завдяки знайомим. Це хороший час для того, щоб установити важливі стосунки, а потім їх підтримувати. Варто бути відкритим на нові знайомства. Кожен з нас схожим чином переживає напруження від знайомства з людьми, але коли ми вже пройдемо початковий етап, то можемо відкрити незвичайні історії.
13. Давати поради.
Коли ми вже знайдемо свого наставника, проведемо з ним трохи часу, то зможемо й самі вділяти порад іншим. Можливо, за кілька років ми вже зможемо когось попровадити й комусь допомагати. Варто робити висновки з власного досвіду й зіставляти його з історіями інших.
14. Знаходити тишу і заспокоюватися.
Серед гамору клопотів та обов’язків варто навчитися знаходити спокійний час щодня. Це такий час, коли ми полишаємо телефон, комп’ютер, інших людей. Такий, коли ми ВСЕ відсуваємо вбік. Тоді можемо спокійно подумати, втихомиритися, помолитися. Інколи достатньо всього 20 хвилин чи півгодини, аби відкласти все, психологічно розслабитися і перепочити.
15. Розставляти пріоритети.
Коли нам 20 років, то варто визначити собі пріоритети. Що важливе, а що важливіше? Чи для нас важливе тільки навчання, кар’єра і праця, а чи ми хочемо використати цей час трохи інакше? Чи ми думаємо про подружжя та сім’ю? Чи шукаємо спільноти, в якій могли би знайти людей, що керуються схожими цінностями?
Студентство та час безпосередньо після навчання — це період шукань. Це час, аби замислитися над тим, чого ми хочемо і до чого прагнемо. Тоді ми можемо дуже багато чого навчитися самі, а також від інших людей. Використаймо цей час якнайкраще і заберімося до праці над своїм життям!
фінансово.
Щиро дякуємо!
