Це нетактовно — у Свята говорити про мучеництво!

Роздуми над Словом Божим на свято св. Стефана

«Видаватимуть вас на суди і по своїх синагогах будуть вас бичувати».

Може видаватися нетактовним, що в другий день Різдвяних свят Церква згадує (тобто — ми згадуємо) мученика і читаємо Євангеліє про переслідування, з якими зустрінуться Христові учні, та про ненависть, яка чекатиме їх через Його ім’я. Але саме цей другий день проливає істотне світло на дар Божого Народження. Нерідко можна почути: якщо сам Бог, Син Предвічного Отця, став людиною аби виправити наш світ, то чому ж у нашому світі надалі стільки зла, кривди, егоїзму та різної людської пітьми. Отож відповідь на такі закиди проста: бо ми — люди. Не предмети, не речі, які можна полагодити, а люди. Ми особистості, а це означає, що ми маємо у свободі відкриватися на Божу благодать і навертатися з наших гріхів.

Господь Ісус — не «реформатор світу». Він — Спаситель. Реформаторів світу було вже гей-гей скільки, й навіть якщо це були ідеалісти, то світ внаслідок їхньої діяльності став тільки гіршим. Наприклад, ті, хто влаштував жовтневий переворот 1917 року, вірили, що збудують світ суспільної справедливості, й не варто навіть згадувати, скільки зла вони наробили, скільки скоїли злочинів.

Повторімо: Господь Ісус не реформатор світу і Він не обіцяв, що коли в Нього увіруємо, наша земля стане раєм. Він натомість обіцяв, що як увіруємо в Нього й будемо Його міцно триматися, то Він визволить нас із наших гріхів і приведе до життя вічного.

Він нас з усією ясністю попереджав, що в нашому земному світі гріх і зло мають і ще довго матимуть, що сказати. Тому піти за Ним — дуже часто означає нести хрест, йдучи вузькою стежиною, не раз через переслідування чи навіть мучеництво. Але саме таким чином ми самі стаємо кращими, щоразу більш Божими, і сприяємо тому, щоб кращим і більш Божим ставав наш світ.

Отож у перспективі мучеництва св. Стефана дар Божого Народження представляється так: Бог полюбив нас аж до тієї міри, що дав нам (віддав нам) власного Сина. Всі, які Його приймають, які запрошують Ісуса у своє життя, стають дітьми й друзями Бога. Аби лиш міцно триматися Ісуса не тільки в погідний час, але також і в тяжкі дні. Тому що остаточна мета Божого Народження — це наше вічне життя. Для того Христос колись народився на землі, аби тепер Стефан міг народитися для Неба. Аби ми всі могли свого часу народитися для Неба.

о. Яцек Салій ОР
За виданням: Ewangeliarz. Jacek Salij OP. W drodze, 2002