Маріолог Марк Міравалль, професор теології Францисканського університету в Стубенвіллі (США), вражений чіткими та глибокими посиланнями на Діву Марію, що їх зробив Лев XIV протягом перших 100 днів свого понтифікату.
В інтерв’ю National Catholic Register Міравалль вказує на подібність Лева XIV з Левом ХІІІ і на численні чіткі марійні послання нинішнього понтифіка. Він також припускає, що за його понтифікату відданість Діві Марії може зростати, особливо з огляду на загрози глобальної війни та штучного інтелекту.
—Професоре, чи не могли б ви розповісти нам більше про виявлену вами подібність між Левом XIII та Левом XIV у їхній відданості Марії?
—Обравши собі тронне ім’я, Лев XIV повернувся на століття назад, що певною мірою перегукується з його моделлю понтифікату. Я думаю, що це дуже важливо з точки зору поваги до традиції — не у сенсі статичного традиціоналізму, а з огляду на те, що має статися, і на битви, які йому доведеться вести. Лев XIII свого часу боровся проти соціальної несправедливості; перед Левом XIV стоїть виклик штучного інлетекту.
Але я думаю, що на цьому їхня потенційна подібність не завершується, і рання маріологія Лева XIV це показала. Він не вагався згадувати Богоматір з перших хвилин свого папства, закликаючи нас молитися з Нею, називаючи Її нашою Матір’ю. Я думаю, що є певна провіденційність в тому, що він був обраний у марійне свято, і він послався на це суплікацією до Богоматері, пов’язаною з блаженним Бартоло [Лонго]. Це демонструє повну, багату маріологію і відданість Марії. День його обрання, 8 травня, також раніше був святом Посередниці всіх благодатей, а для августинців це свято Богоматері Благодаті, яке вони відзначають століттями, тож я вбачаю у цьому знак Божого Провидіння.
—А потім було його звернення до Колегії кардиналів….
—Так, мене дуже зворушило його звернення [9 травня] до Колегії кардиналів. Гадаю, потрібна велика духовна глибина і смирення, щоб зрозуміти, що належним чином здійснена влада може означати мучеництво і жертву. Глибоким був і його заклик стати малим, відійти вбік, щоб Христос міг діяти належним чином. Але він також закінчив посиланням на Богоматір як на знаряддя, яке допоможе це зробити.
Важливим був і його «вихідний», коли він не лише поїхав побачити ікону «Salus Populi Romani» у Санта-Марія-Маджоре, а й відвідав санктуарій Матері Доброї Поради у сусідньому місті Дженаццано, яким опікуються августинці. Це дуже мило, що він, як істинний син, написав особисту записку своїй Матері, просячи Її про допомогу і зазначаючи, що його завжди вела і вабила Її любов, мудрість і турбота. Ну і знаєте, коли люди гукають «Viva il Papa!» («Хай живе Папа!»), він відповідає: «Viva Maria!» («Хай живе Марія!»)
—Тож це йде з самих глибин його серця.
—Так, іноді спонтанність може справді розкрити серце Папи. А серце Папи Лева — це марійне серце.
—Чи можете ви також розповісти нам про марійні аспекти його герба?
— Половина його герба є марійною: та, що синього кольору, з лілією у центрі. Нижня половина — августинська, і це прекрасно, але Богоматері дісталася верхня половина.
—Ви також згадували про те, що сталося на четвертий день після його обрання і як це пов’язано з Богоматір’ю, Царицею Миру.
—Так, на четвертий день він сказав, що нам потрібне чудо миру, і це можливо лише через Царицю Миру. Це критично важливе розуміння. На мою думку, зараз ми схильні до дуже пелагіанської концепції світового конфлікту, нібито ми здатні досягти миру самостійно. А ще була проповідь Папи 9 червня — можливо, найчіткіше посилання на співвідкуплення Богоматері за останні 20 років — де він сказав, що материнство Марії зробило неймовірний крок до хреста, де Вона стала новою Євою, і що Ісус пов’язав Її зі своєю відкупительною смертю. Це класичне співвідкуплення, і саме це означає титул Співвідкупительки: Марія, нова Єва з новим Адамом, унікальним чином бере участь у відкупленні людства. Той факт, що Лев привів нову Єву на Голгофу, має глибоке богословське значення.
Тож я думаю, що всі ці елементи показують, що він дотримується курсу Лева XIII, першого папи, який схвалив марійний титул «Співвідкупителька». Він вбачав у Богоматері заступницю, цілющий засіб від проблем Церкви у ХІХ столітті, і ми сподіваємося та молимося, що наш нинішній Святіший Отець також вбачатиме у Ній джерело зцілення, а не просто благочестивий образ. Вона — це та «надсила», що принесе нам благодать миру з тріумфом Непорочного Серця, як було обіцяно у Фатімі.
—Чи є роль Святого Отця вирішальною у визнанні так званого п’ятого догмату, що Богоматір є Співвідкупителькою, Посередницею всіх благодатей і Захисницею людства?
—Так, тільки тоді, коли намісник Христа визнає, що Богородиця — це остаточна заступницька відповідь на потреби, тоді Вона зможе це активувати. У Бога є дуже чітке основне правило: благодать не може бути примусовою. Ми повинні визнати заступницьку силу Богоматері, щоб Вона могла повною мірою її здійснювати. І саме це уможливило би урочисте проголошення «п’ятого догмату».
—Чи є ймовірність, що Лев XIV може це зробити?
—Я сподіваюся на це, як через його любов до Богородиці, так і через його усвідомлення потреби в чудесах для вирішення таких проблем, як світовий мир та кризи, не кажучи вже про штучний інтелект. У його посланні до учасників Молодіжного фестивалю у Меджугор’ї були дуже важливі слова: «Жоден алгоритм ніколи не зможе замінити обіймів, погляду, справжньої зустрічі — ні з Богом, ні з друзями, ані з родиною. Подумайте про Марію». Я гадаю, Папа розуміє, що Богоматір має здатність повертати істинно людське, бо велика небезпека штучного інтелекту полягає в тому, що він замінює собою наш інтелект і нашу волю, тому ми не думаємо і не ухвалюємо рішень самостійно. Це не просто те, що я би назвав «повзучим ідолопоклонством» — поступове переадресування штучному інтелекту тих питань, які ми зазвичай ставимо Богові або людям, яких вважаємо мудрими; це заміна тих головних речей і найбільших дарів Бога, які роблять нас людьми.
—Чи вимагає проголошення п’ятого догмату також і нашої участі?
—Так, є два класичні способи: перший — це молитва, а другий — це прохання. І Пій IX, і Пій XII, які відповідно проголосили догмати про Непорочне Зачаття та Внебовзяття, дякували людям за мільйони прохань, бо це не демократичні ігри влади; це Папа, який слухає своїх дітей з усього світу, спираючись на те, що говорить Дух через sensus fidelium. Я бачу це у Папі Леві. Він Папа, який слухає, і то у правильному сенсі: слухає, а потім вживає відповідних заходів. І тому я сподіваюся, що він з повагою вислухає те, що говорить люд Божий. На мою думку, час вже настав, бо, відверто кажучи, я думаю, що перехід від поетапної до більш активної та формальної Третьої світової війни може статися швидше, ніж ми думаємо. Ми отримаємо мир, обіцяний у Фатімі, лише через тріумф Непорочного Серця Марії, але цей тріумф можливий лише через проголошення догмату.
—Ви говорили про відродження марійної побожності; чи не могли б ви розповісти більше?
—Після [Другого Ватиканського] Собору, але не через сам Собор, відбулося те, що багато теологів назвали «десятиліттям без Марії»: період великого занепаду і зменшення марійної побожності. Святий Йоан Павло II намагався виправити ситуацію, але велика частина богословської спільноти не квапилася це приймати або впроваджувати. Протягом останніх 10-15 років ми бачимо марійне відродження, і особливо серед молоді. Я викладаю маріологію, і я бачу, як молодий розум готовий прийняти повну істину про Богоматір і радіти їй. Зараз триває робота над докторськими дисертаціями про роль Марії у співвідкупленні, згідно з Йоаном Павлом II. І навіть прелати Церкви готові знову навчати та проповідувати істину про Богоматір як Співвідкупительку людства.
фінансово.
Щиро дякуємо!
