Наближається черговий Тиждень молитов за єдність християн (18‑25 січня), який цього року матиме особливе відлуння у роздумах про 500‑річчя європейського розколу Церкви, викликаного Реформацією, та необхідність жити християнською любов’ю попри все.
Вогонь любові знищує облуди поділів і взаємні непорозуміння, допомагає перейти від конфлікту до сопричастя, до спільного прямування вперед у надії. «Любов Христа спонукає нас до примирення» (пор. 2 Кор 5, 14-20) — такою буде тема чергового Тижня молитов.
Цьогорічні заходи зосередяться на спогадуванні 500‑річчя Реформації, а над посібником для молитовного тижня впродовж двох попередніх років працювала група представників християнських Церков Німеччини. Текст затвердила міжнародна комісія, призначена Всесвітньою Радою Церков і Папською Радою сприяння єдності християн.
Автори посібника пояснили, що у виборі теми цьогорічної зустрічі, окрім Другого послання до Коринтян, їх надихнуло також Апостольське напоумлення Папи Франциска «Evangelii gaudium», а саме, слова з дев’ятого розділу документу про те, що «любов Христа надихає нас». Упорядники зазначили: їхньою метою було, з одного боку, нагадати про Божу любов і благодать, а з іншого — визнати біль поділів, сповідуючи провини та вказуючи на можливі шляхи до примирення.
Спонукою для цього стало рішення представників християнських Церков Німеччини відзначати 500‑річчя Реформації як «Christusfest», Свято Христа, тобто спільне екуменічне вшанування Спасителя. «Зосередження на особі Ісуса Христа та Його ділі примирення, що є основою християнської віри, дозволяє екуменічним партнерам взяти участь в урочистостях, присвячених річниці Реформації», — наголошується в заяві авторів. Вперше в історії спогадування тих сумних подій матиме міжконфесійний характер.
Упорядники посібника пригадують про важливий внесок численних мешканців та Церков Німеччини у підтримку біженців із Сирії, Афганістану, Еритреї та країн Західних Балкан, зазначаючи, що «їхня допомога та ефективні дії проти ксенофобії були яскравим свідченням примирення в німецькому суспільстві. Як посланниці примирення, Церкви роблять усе для того, щоб надати біженцям притулок, а також щоби покращити умови життя в країнах походження. Це потребує не тільки конкретної допомоги, а й спільної молитви за мир та примирення, для того, щоб дати надію і впевненість біженцям і тим, хто перебуває в кризових ситуаціях».
Екуменічне богослужіння, запропоноване німецькою комісією, матиме промовистий символічний характер. У першій частині, коли вірні визнають гріхи, буде зведено символічну стіну, нагадуючи присутнім про гріхи, що ведуть до поділів. Цю стіну розберуть після проголошення Євангелія, а каміння з неї викладуть у формі хреста. Під час молитви про заступництво дванадцять людей запалять свої свічки від Пасхалу і передадуть вогонь усім присутнім, звертаючись одне одного зі словами: «Будьте служителями примирення».
Проведення такого молитовного тижня 1908 року започаткував Пол Воттсон, американський пастор англіканського віровизнання, який через рік став католиком. Значного поширення ідея зазнала у 1930‑х роках. Від 1926 року Комісія «Віра і порядок» Всесвітньої Ради Церков розпочала підготовку допоміжних текстів для молитви та роздумів, а починаючи з 1966 року до приготування посібника долучилася Папська Рада сприяння єдності християн. Починаючи від 1975 року такі тексти приготовляють християни якоїсь країни, а згадані інституції їх редагують та затверджують.
У рамках Тижня молитов за єдність християн у багатьох місцевостях існує звичай «обміну проповідниками», тобто екуменічна зустріч щодня відбувається в храмах різних конфесій, а проповіді виголошують служителі інших деномінацій. У Римі цей молитовний період завершується екуменічною Вечірнею, яку Святіший Отець очолює в папській базиліці святого Павла поза мурами.
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
