У віці 24 років, дев'ять років тому, у Філіпа Джонсона діагностували пухлину мозку ІІІ стадії. Тоді він був офіцером військово‑морського флоту та служив у Перській затоці. Навіть при суворому лікуванні, за прогнозами лікарів, йому залишалося жити 18 місяців. Але на початку січня цього року Філіп отримав свячення пресвітерату.
Сьогодні йому 33, за його плечима приготування до священства у семінарії дієцеції Ралі, що у Північній Кароліні. «Я пам’ятаю момент, коли побачив комп’ютерні зображення мого мозку… Я пішов до каплиці на нашій військовій базі та розплакався. Я запитував тоді Бога: “Чому я?”», — написав він згодом. Філіп повернувся до США, аби розпочати курс лікування, звільнився з флоту, та вступив до семінарії, адже ще у 19 років усвідомив, що Бог його кличе.
У його житті були періоди і великого суму, і великої радості. Отець Філіп Джонсон вважає своє життя дивом та відчуває глибоку вдячність за різні чудеса, великі і маленькі, вписані в історію його хвороби. Яке з них найбільше? Усвідомлення цінності страждання та співучасті у тайні відкуплення. «Наші страждання мають велику міць, якщо ми навчимося єднати їх зі стражданнями нашого Господа», — каже священик. Отець Філіп розпочав своє служіння у дієцезії Ралі.
За матеріалами: CNA
Фото: New Liturgical Movement
фінансово.
Щиро дякуємо!
