Греко-католицький календар
Прп. й ісп. Василія, співпосника Прокопового
Бут 5, 1-24
1. Ось книга родоводу Адама. Коли Бог сотворив людину, він створив її на подобу Божу. 2. Сотворив він їх – чоловіка й жінку, і благословив їх, і дав їм ім’я “людина” тоді, коли сотворив їх. 3. Як прожив Адам 130 років, то народився в нього син на його подобу й на його образ, і дав він йому ім’я Сет. 4. Віку ж Адамового, після того, як народився Сет, було 800 років, і породив він інших синів і дочок. 5. Всього прожив Адам 930 років і аж тоді помер. 6. Як Сетові було 105 років, народився в нього Енос, 7. а породивши його, жив Сет ще 807 років і породив синів та дочок. 8. Всього Сет прожив 912 років аж тоді помер. 9. Як Еносові було 90 років, народився в нього Кинан, 10. а породивши його, жив Енос ще 815 років і породив інших синів і дочок. 11. Усього прожив Енос 905 років і по тому помер. 12. Як Кинанові було 70 років, породив він Магалалієла, 13. а породивши його, жив Кинан ще 840 років і зродив синів та дочок. 14. Всього прожив Кинан 910 років і по тому помер. 15. Як Магалалієлові було 65 років, він породив Яреда, 16. а породивши його, жив Магалалієл ще 830 років і породив інших синів та дочок. 17. Усього прожив Магалалієл 895 років і тоді помер. 18. Як Яредові було 162 роки, він породив Еноха, 19. а породивши його, жив Яред ще 800 років і породив інших синів та дочок. 20. Усього прожив Яред 962 роки й по тому помер. 21. Як Енохові було 65 років, він породив Матусаїла. 22. Енох же ходив з Богом, а породивши Матусаїла, жив іще 300 років і породив інших синів та дочок. 23. Усього прожив Енох 365 років. 24. Енох ходив з Богом, та не стало його, бо Бог узяв його.
Прип 6, 3-20
вчини, мій сину, ось що, і звільнишся, | бо ти попався в руки ближньому твоєму: | – іди, смирися, наполягай на твого ближнього; 4. не дай очам твоїм ні сну, | ні дрімоти твоїм повікам. 5. Звільнись, неначе сарна з рук (мисливця) | і немов та птиця з сильця. 6. Іди, ледащо, до мурашки; | приглянься до її звичаїв, будь розумним. 7. Нема в неї ні начальства, | ні назирателя, ані вождя, – 8. і літом вона хліб собі готує, | у жнива збирає корм свій. 9. Докіль лежатимеш, лінивче | коли ти встанеш зо сну свого? 10. Не довго будеш спати, не довго й куняти, | не довго будеш, розлігшися, згортати руки, 11. і злидні, наче волоцюга, прийдуть на тебе; | і недостача, мов муж збройний. 12. Людина розбещена, чоловік безбожний | – ходить з неправдивими устами, 13. мружить очі, совгає ногами, | подає знаки своїми пальцями. 14. З лихими думами на серці | він увесь час зло кує, сіє розбрат. 15. Тому на нього нагло надійде погибель, | він вмить буде розбитий, без рятунку. 16. Є шість речей, що Господеві огидні, ба й сім, що для душі його осоружні: 17. горді очі, язик брехливий, | руки, що кров безвинну проливають, 18. серце, що кує лихі задуми, | ноги, що біжать до зла швидко, 19. фальшивий свідок, що дихає брехнею, | та той, що між братами сіє чвари. 20. Пильнуй, мій сину, заповіді батька твого, | не відкидай навчання матері твоєї.
Іс 6. 1-12
1. Того року, коли помер цар Уззія, бачив я Господа на високім і піднесенім престолі; поли його риз наповнювали храм. 2. Над ним стояли серафими. Кожен мав по шість крил: двома закривав собі кожен обличчя, двома закривав ноги, а двома – літав. 3. І кликали один до одного: «Свят, свят, свят Господь сил; вся земля повна його слави!» 4. Підвалини порогу хитались від того гомону, а дім став повен диму. 5. І я сказав: «Горе мені! Пропав я! Бо я людина з нечистими устами, і живу я між людьми з нечистими устами, мої ж очі бачили Царя, Господа сил.» 6. І підлетів до мене один із серафимів з жаріючим вуглем у руці, що взяв його кліщами з жертовника. 7. Він приторкнувся ним до моїх уст і мовив: «Приторкнулось оце до твоїх уст і взято від тебе твою беззаконність, і зник гріх твій.» 8. Тоді почув я голос Господній, що говорив: «Кого б мені послати? Хто нам піде?» І сказав я: «Ось я, пошли мене!» 9. І відказав він: «Іди й промов до цього люду: Слухайте добре, та не розумійте! Дивіться добре, але не знайте! 10. Зроби затверділими серце цього люду, затули його вуха, закрий його очі, щоб він не бачив своїми очима, щоб він не чув своїми вухами, щоб його серце не розуміло, щоб не вилікувався знову.» 11. І я сказав: «Докіль, о Господи?» А він відказав: «Докіль не опустіють міста й не обезлюдніють, і хати будуть без людей і край зовсім опустіє. 12. Господь прожене людей, і пусто-глухо посеред країни стане.
фінансово.
Щиро дякуємо!
