У складній організаційній структурі Державного секретаріату Ватикану нещодавно призначений архієпископ Паоло Руделлі посідає ключову роль.
Як sostituto (заступник), він не просто «керівник папського апарату», як часто описують цю посаду. Він очолює Першу секцію Державного секретаріату, присвячену загальним справам, яка є організаційним механізмом усього апарату Ватикану.
Обіймаючи посаду фактично заступника Державного секретаря П’єтро Пароліна, він також відповідає за управління «підписом» Папи, тобто за відповіді на численні листи, що надходять понтифіку. Це настільки важлива роль, що заступник має щотижневі планові аудієнції з Папою, якому він доповідає про загальні справи, і від якого отримує схвалення певних організаційних рішень.
Тому питання того, кого Лев XIV обере на цю посаду, викликало велику цікавість. Нинішній понтифік «успадкував» заступника, обраного Папою Франциском, — архієпископа Едґара Пенью Парру. Минулого місяця, 30 березня, ухваливши найважливіше кадрове рішення свого понтифікату на цей час, Лев XIV призначив архієпископа Руделлі на цю посаду, повернувши архієпископа Пенью Парру на дипломатичну посаду і призначивши його нунцієм в Італії.
Архієпископ Руделлі був представлений Держсекретаріату 8 квітня, через тиждень після призначення, коли кардинал Паролін зібрав персонал Апостольського палацу, щоб представити нового «номера два». За словами деяких співробітників Державного секретаріату, архієпископ Руделлі був дуже привітним з усіма: він особисто відрекомендувався кожному, поцікавився їхньою роботою і розташуванням офісів та підкреслив готовність до спільної праці.
Потім він зайняв свій кабінет, і його вибір сам собою став новиною. Архієпископ Руделлі вирішив використовувати кабінет, призначений саме для sostituto, розташований на третьому поверсі Апостольського палацу, де базується Секція загальних справ Державного секретаріату. Архієпископ Пенья Парра під час перебування на посаді надавав перевагу кабінету на другому поверсі, де розташована Секція відносин з державами. Це рішення ізолювало його від персоналу і характеризувало як дипломата, «позиченого» для управління загальними справами.
Зміни не обмежилися лише вибором офісу. Досі посли, акредитовані при Святому Престолі, вручали копію своїх вірчих грамот sostituto. Ця процедура офіційно закріплювала статус новопризначеного посла до моменту вручення грамот безпосередньо Папі. Однак 10 квітня новий посол Туреччини при Святому Престолі Фахреттін Алтун вручив копію своїх вірчих грамот архієпископу Полу Річарду Ґаллагеру, секретарю з відносин з державами, тобто «міністру закордонних справ» Ватикану. Це сталося вперше, але, як кажуть джерела в Державному секретаріаті, це стане постійною практикою.
Призначення архієпископа Руделлі також знаменує вирішальний перехідний етап у Державному секретаріаті Ватикану, який, ймовірно, реорганізується навколо нового призначенця.
Хто такий архієпископ Руделлі?
16 липня архієпископу Руделлі виповниться 56 років. Він відносно молодий для такої відповідальної посади. Народився у 1970 році в Бергамо, був висвячений на священника у 1995 році, а з 2001 року перебуває на дипломатичній службі Святого Престолу. Працював у папських представництвах в Еквадорі (2001–2003) та Польщі (2003–2006), а також у Секції загальних справ Державного секретаріату.
З вересня 2014 по 2019 рік він обіймав посаду постійного спостерігача Святого Престолу при Раді Європи в Страсбурзі. Туди він приніс свій великий досвід у питаннях сім’ї, яким присвятив докторську дисертацію. Потім він був Апостольським нунцієм у Зімбабве (2020–2023), а з 2023 року обіймав посаду «посла папи» в Колумбії — критично важливий пост, де Церква брала активну участь у досягненні мирної угоди між урядом і воєнізованими організаціями.
Архієпископ Руделлі приносить на цю посаду великий дипломатичний досвід, а також знання внутрішньої кухні Державного секретаріату, яке він здобував протягом років.
Роль sostituto є відносно новою. З 1831 року, коли ця посада була заснована, її обіймав 21 чиновник. Хоча це не дипломатична посада, керівників зазвичай обирали з дипломатичного персоналу, оскільки вони виступають сполучною ланкою між Першою та Другою секціями Державного секретаріату, а з 2017 року — і з Третьою секцією, присвяченою папським нунціатурам. Професійні та особисті якості тут мають вирішальне значення для такої складної організації, як Святий Престол.
Призначення архієпископа Руделлі має принаймні три ключові особливості.
По-перше, він має профіль, якому надає перевагу Лев XIV. Досі він призначав на ключові посади людей, які вирізняються насамперед працьовитістю, але яких важко класифікувати ідеологічно і які не схильні до публічності: від архієпископа Філіппо Янноне (префект Дикастерію у справах єпископів) до архієпископа Ентоні Рандаццо (префект Дикастерію законодавчих текстів) і архієпископа Карло Марії Редаеллі (секретар Дикастерію у справах духовенства).
По-друге, хоча архієпископ Руделлі відносно молодий, він є містком між «старим» Державним секретаріатом (організацією, що передувала реформі Курії Папи Франциска) і «новим». Його досвід у поєднанні зі здатністю вирішувати потенційні конфлікти матиме вирішальне значення для гармонізації й завершення реформи без значних потрясінь.
По-третє, він авторитетний дипломат, і його призначення також демонструє, що кардинал Паролін досі має значний вплив на рішення і користується довірою Лева XIV. Поєднання італійського державного секретаря та італійського sostituto може вважатися надмірним, але це не новина в історії Церкви. Лише нещодавно у Ватикані працювали тандеми кардинала Тарчізіо Бертоне й Фернандо Філоні, а потім кардинала Бертоне й Анджело Беччу. Партнерство Паролін-Беччу тривало до 2017 року.
Таким чином, новий sostituto покликаний виконувати делікатну роль, але в умовах сильнішого Державного секретаріату, який користується довірою Папи і має більший простір для маневру. Реформа Курії, ймовірно, буде завершена, і в Державному секретаріаті відбудуться інші зміни. Ми, ймовірно, спостерігаємо процес інституційної гармонізації та зміцнення, який триватиме п’ять років, і архієпископ Руделлі — це людина, яку обрали, щоб допомогти Державному секретаріату завершити його.
Переклад CREDO за: Андреа Ґальярдуччі, National Catholic Register
фінансово.
Щиро дякуємо!
