Ірод не був поганою людиною

Роздуми над Словом Божим на п’ятницю IV звичайного тижня, рік І

Ірод, пославши воїнів, схопив Йоана і посадив його у в’язницю через Іродіяду, дружину свого брата Филипа, бо одружився з нею.

Цар Ірод не був злим. Сьогоднішнє Євангеліє говорить, як багато в цій людині було добра. На жаль, добро в ньому не переважало: Іродові бракувало морального хребта й тому зрештою в ньому перемогло зло.

Пригляньмося до того добра, яке в Іроді помічає євангеліст. Ірод (читаємо у Євангелії) насправді звелів ув’язнити Йоана Хрестителя, але бачив у ньому людину праведну і святу, «оберігав його, а слухаючи, відчував сильну розгубленість, але слухав охоче». Ірод відчував, що Йоан проголошує йому слово Боже, але це слово здавалося йому занадто складним. Цар захищав свого привілейованого ув’язненого від власної дружини Іродіади, однак таки погодився посадити його до в’язниці. Коротко кажучи, проголошуване Йоаном слово падало у його серце немовби на скелястий ґрунт: ненадовго запускало в нього слабкі корінці, але одразу ж потім засихало. Тільки й того залишалося у серці Ірода з усього Йоанового проповідування, що його охоплював безплідний неспокій, який ні до чого не провадив.

У Діяннях Апостолів читаємо, що подібно як Ірод слухав Євангеліє прокуратор Фелікс. Він звелів ув’язнити Апостола Павла, але при цьому дуже цікавився вченням Євангелія.  Отож він послав по Апостола і з зацікавленням слухав те, що Павло казав про Ісуса Христа. Коли, однак, Павло став пояснювати, що віра у Христа вимагає від людини жити по справедливості й дотримуватися скромності та коли Павло почав говорити про Суд Божий та про майбутнє життя, прокуратор перестрашився й наказав забрати Павла назад до в’язниці.

Нікому, я вважаю, не зашкодить, слухаючи про добрі, але в сумі безплідні реакції, що виникали у серці Ірода чи Фелікса, поставити собі таке запитання: «А може це і я подібний до такої скелястої землі, яка нібито охоче приймає зерно Божого Слова, навіть дозволяє йому неглибоко в собі закорінитися, але не дає змоги надовго закріпитися і по-справжньому розвиватися? Велика це духовна поразка, коли добро, яким мене Бог обдарував, стає підпорядкованим злу і в кінцевому підсумку засихає.

Нехай милосердний Бог нас від такої поразки вбереже!

о. Яцек Салій ОР
За виданням: Ewangeliarz. Jacek Salij OP. W drodze, 2002