Роздуми до Слова Божого на п’ятницю IV звичайного тижня, рік І
Ірод, пославши воїнів, схопив Йоана і посадив його у в’язницю через Іродіяду, дружину свого брата Филипа, бо одружився з нею.
Цар Ірод не був злим. Сьогоднішнє Євангеліє говорить, як багато в цій людині було добра. На жаль, добро в ньому не переважало; Іродові бракувало морального хребта, й тому зрештою в ньому перемогло зло.
Пригляньмося до того добра, яке в Іроді помічає євангеліст. Ірод (читаємо у Євангелії) насправді звелів ув’язнити Йоана Хрестителя, але бачив у ньому людину праведну і святу, «оберігав його, а слухаючи, дуже непокоївся, але слухав з насолодою». Ірод відчував, що Йоан проголошує йому слово Боже, але це слово здавалося йому занадто складним. Цар захищав свого привілейованого ув’язненого від власної дружини Іродіади, однак таки погодився же його посадити до в’язниці. Коротше кажучи, проголошуване Йоаном слово падало у його серце немовби на скелястий ґрунт: ненадовго запускало в нього слабкі корінці, але одразу ж потім засихало. Тільки й того залишалося у серці Ірода з усього Йоанового проповідування, що його охоплював безплідний неспокій, який ні до чого не провадив.
У Діяннях Апостолів читаємо, що дуже схоже на Ірода слухав Євангеліє прокуратор Фелікс. Він звелів ув’язнити Апостола Павла, але при цьому дуже цікавився ученням Євангелія. Отож він послав по Апостола і з зацікавленням слухав того, що Павло казав про Ісуса Христа. Коли, однак, Павло став пояснювати, що віра у Христа вимагає від людини жити по справедливості й дотримуватися скромності — і коли Павло почав говорити про Суд Божий та про майбутнє життя, прокуратор перестрашився й наказав забрати Павла назад до в’язниці.
На мою думку, то нікому не зашкодить, якби, слухаючи про добрі, але в сумі безплідні реакції, що виникали у серці Ірода чи Фелікса, ми поставили собі таке запитання: а може, я також подібний до такої скелястої землі, яка нібито охоче приймає зерно Слова Божого, навіть дозволяє йому неглибоко в собі закоренитися, — але не дає змоги закріпитися надовго і розвиватися всерйоз? Велика то духовна поразка, коли добро, яким мене Бог обдарував, стає підпорядковане злу і в кінцевому підсумку засихає.
Нехай нас Бог милосердний від такої поразки вбереже!
о. Яцек Салій ОР
За виданням: Ewangeliarz. Jacek Salij OP. W drodze, 2002