Він хотів бути бідним, як Христос, тому відмовився від своїх статків і високого соціального статусу, аби стати Його учнем. Такаяма Укон, званий «Божим самураєм», 7 лютого 2017 р. оголошений блаженним. Беатифікація відбулася в Осаці, Японія.
Такаяма Укон народився 1552 р. Його батько зацікавився релігією, яку проповідували новоприбулі місіонери‑єзуїти, і 1564 р. перейшов у католицизм, а слідом за ним це зробив молодий Такаяма, взявши при хрещенні ім’я Юстин. Його сім’я була однією з найважливіших католицьких сімей даймьо, відданих справі євангелізації.
У єзуїтських хроніках можна знайти таку розповідь про Такаяму Укона:
«Молодий, але розумний, мав багато талантів. Захоплення викликало те, що навіть коли його охопило полум’я спокус, він поводився з гідністю й жив у чистоті. Його зразкове життя впливало на оточення, і коли він говорив про віру в Христа, то захоплював серця людей. Деякі з них охрестилися, а інші просто ставали більш приязними до християнства. Були й такі, хто вважав, що дотримуватися всіх правил моралі, встановлених християнством, такою мірою, як це робив Укон, неможливо для звичайної людини, і тому не приймали хрещення. Протягом довгого часу заслуги Юстина Укона в поширенні християнства були високо оцінені, і люди звикли називати християнське вчення “Наукою дона Юста”».
Місіонери‑єзуїти не раз писали, що сім’я Укон була найбільшим «надбанням», яке сприяло поширенню віри в Японії. В їхній провінції динамічно розвивалася місіонерська діяльність, а християнські церкви замінили собою буддійські та синтоїстські храми. На католицизм також перейшли майже всі васали та піддані Такаями. Ці дії в певний момент стали скалкою в оці кампаку (регента) Тойотомі Хідейоші, до якого надходили скарги буддійських ченців та інших правителів. Віра Юстина стала політичною проблемою, отож регент послав самураю ультиматум, у якому наказував йому зректися цієї релігії або відмовитися від дідизни й піти у вигнання. Юстин довго не думав і сказав, що не зречеться християнства.
Для Хідейоші це було великою образою. За конфуціанським ученням, що регулювало суспільні відносини, підпорядкованість правителю в Японії вважалася найважливішою чеснотою. Непокора в ім’я нової віри, отже, була пов’язана також із порушенням наявного в тому суспільстві порядку. Тому кампаку видав едикт, що наказував якомога швидше вигнати католицьких місіонерів з Японії, дозволяючи тільки торговельні відносини між Європою та Японією. Попри різкий тон, едикт ніколи не був повністю реалізований і дотриманий в усій своїй повноті. Переслідування відбувалися в порівняно невеликих масштабах. Місіонери втратили Нагасакі, де вели успішну місіонерську діяльність, а маєток Такаями було конфісковано. Він і надалі був самураєм, але більше не був феодалом і служив при дворах інших правителів.
Служити Богові чи володарю?
Цей випадок показав, що католицька релігія може бути загрозою для державного порядку. Неможливо було раніше, щоби якась віра стала причиною непослуху своєму господарю. Васал повинен був слухатися аж до смерті й навіть, як написав один пан до свого християнського васала 1619 р., до життя після смерті — якщо володар потрапить до пекла, то його слуга повинен піти за ним. Тому турбота про спасіння за рахунок слухняності, навіть через мучеництво, була абсурдною і незрозумілою для японських правителів. Однак цікаво, що, попри такі спекуляції, християнські самураї протягом десятиліть вважалися надзвичайно вірними своїм господарям. Як зазначає Стівен Тернбулл, християнські самураї були дуже віддані своїм даймьо тому, що зрада вважалася великим гріхом. Такаяма Укон, однак, виразно показав, що віра у Христа-Спасителя для нього важливіша, ніж кодекс самураїв.
Християнські самураї протягом багатьох років були вірними васалами Оди Нобунаґа, який хотів об’єднати Японію під своєю владою, а в торгівлі з португальцями бачив допомогу в цій справі, тому дозволяв місіонерам провадити їхню діяльність. Коли батько Такаями приєднався до повстання проти Нобунаґі, самурай опинився перед вибором: підкорятися своєму батькові й даймьо (Аракі Мурашіґе) чи Ода Нобуназі. Вибір першого означав би переслідування Церкви, чим погрожував Нобунаґа, другого — смерть членів сім’ї, захоплених у заручники, але й дозвіл Нобунаґі продовжувати євангелізацію. Укон вибрав вірність Нобуназі й Богу. Після падіння Нобунаґи він вірно служив у військових походах Тойотомі Хідейоші. За словами місіонерів, Укон ішов на битву з розарієм на шиї. Як і чимало інших християн-самураїв, він мав на обладунку християнський орнамент, а на прапорах — хрести. Однак похід на Кюсю в 1587 році став його останнім. Після того, як Хідейоші відібрав у нього майно та почесті, Укон провадив скромне мандрівне життя і був вірним католиком. Як самурай, він був слухняний своїм господарям; проте служіння Богу було для нього найважливішим.
Бог у чайному павільйоні
Багато розповідається про військову діяльність Юстина, але мало хто звертає увагу на його участь у культурному житті Японії. А слід нагадати, що Такаяма був одним із семи учнів найбільшого реформатора дороги чаю в Японії, Сен но Рікю, який вплинув на японську естетику в наступні століття. Саме від нього походять сьогодні найбільші школи «чайної церемонії», і це він пропагував ідеал вабі — «благородної бідності». Це важлива справа, якщо ми усвідомимо, яке велике значення в той час мала чайна культура. Навіть місіонери‑єзуїти визнавали її роль у японському суспільстві, особливо в придворному середовищі. До такого ступеню, аж візитатор місії Валіньяно порадив японським катехитам — званим доюку — знати це мистецтво, що називається «ханую». У своїй доповіді про візит він писав, перебуваючи під сильним враженням: чайне приладдя в Японії сягає таких безмежних цін (наприклад, украй рідкісна ємність для зберігання чаю могла коштувати стільки, скільки ціла провінція) і настільки бажане шанувальниками, що європейці ніколи не зможуть зрозуміти, у чому полягає це мистецтво.
Інший візитатор, о. Жуан Родріґес, навіть рекомендував, щоби в семінарії знаходився чайний павільйон. Сьогодні ханою належить, головним чином, до філософії дзен. Так його в той час представляв і Рікю. Але п’ятеро з сімох його учнів (а також багатьох інших людей, що займалися цим мистецтвом) були християнами. Його заспокійливий і споглядальний характер мав добре впливати на їхню духовність. Варто відзначити, що люди, які займалися чаєм, бачили в християнському аскетизмі та скромності щось, що збігалося з «духом» ханою. Отець Родріґес у своїй праці, присвяченій Японії, писав, що Такаяма Укон Юстин «був унікальний у мистецтві японської чайної церемонії і тому користувався великою повагою; він також вважав, що це допомагає в практикуванні чеснот тим, хто її насправді розуміє. Крім того, він планував у старості піти у відставку і стати аскетом, живучи в скромній чайній хатинці, де міг би провести залишок свого життя і присвятити себе Богу».
Вигнання і мучеництва
1614 року, коли сьоґун Токугава Іеясу наказав вигнати всіх християн, багато даймьо підкорилися правителю і зреклися віри, щоби зберегти майно. Такаяма Укон, бувши глибоко релігійним католиком, слухняно пішов у Нагасакі, щоб покинути Японію разом зі своєю сім’єю. Спільно з місіонерами, японськими катехитами-доюку, християнськими самураями і купцями він вирушив 8 листопада на кораблі в Манілу, на Філіппіни. Помер через хворобу незабаром після прибуття на місце, 3 лютого 1615 року.
Померши у вигнанні, в ореолі святості, Юстин Укон Такаяма був широко відомий як істинний свідок Христа, що пожертвував своїм життям. Самурай‑християн був справжнім мучеником. Як і його брати і сестри, що віддали своє життя за віру, він став символом переслідування християн у Японії.
У червні 2015 року розпочався процес беатифікації Юстина Укона Такаями, а на початку 2016 року був виданий указ про визнання його мучеництва. Такаяма Укон став першим блаженним японцем, якого згадують одноосібно.
Щасливий збіг обставин
За щасливим збігом обставин, нещодавно на екрани вийшов фільм Мартіна Скорсезе «Мовчання» про переслідування християн Японії. Єпископ Ісао Кікучі сказав, що, «з одного боку, благословенний Такаяма Укон є прикладом того, хто залишив усе через віру, бо у вірі знайшов найпрекраснішу частину свого життя. Хоча, з іншого боку, це фільм про зраду, яка, однак, стає можливістю проявлення великого Божого милосердя і прощення».
«Я щасливий, — сказав єпископ Ніїгата, — що на підставі японської літератури фільм, який розповідає про католицьку віру та про значення місіонерської діяльності, демонструється в нашій країні й викликає інтерес у нехристиян».
Про нинішній стан Церкви в Японії, єпископ Ісао Кікучі сказав, що через 150 років після припинення гонінь кількість християн становить 500 тисяч японців і 600 тисяч іммігрантів. Серед них працюють близько 500 місцевих священиків і понад 900 ченців і місіонерів. Послідовники Христа живуть у суспільстві, часто далекому від християнських цінностей, тому Церква стикається з серйозними перешкодами у євангелізації; але переслідування припинилися. Японський ієрарх нагадав про вбивство 19 осіб із обмеженими можливостями, через те, що вони не приносять жодної користі. «Це типовий приклад того, як місцеве суспільство ставиться до людського життя», — сказав він. Присутність Католицької Церкви стала помітною особливо після землетрусу і цунамі в 2011 році, коли вона включилася у благодійну діяльність, показуючи любов і доброту Бога.
Відеозапис трансляції беатифікаційної Меси можна переглянути тут.
За матеріалами: Пьотр Попьолек, Deon / Юлій Галковський, Aleteia / Radio Watykańskie
фінансово.
Щиро дякуємо!
