16 лютого 2017 р. в Інституті Богсловських Наук, що в Городку Хмельницької області (Кам’янець-Подільська дієцезія) урочисто згадували о. Андрія Мацьонга. На цей день припала вже 10‑та річниця його смерті.
Про це відзначення та подальші завдання Інституту CREDO розповів о. Віктор Білоус, нинішній ректор ІБН.
— У четвер 16 лютого ми споминали 10‑ту річницю смерті о. Андрія Мацьонга — засновника і першого ректора Інституту Богословських Наук.
Урочистість розпочалася о 10.00 Службою Божою. На ній були ректор ІБН, ректор семінарії, представники Педагогічної академії з Хмельницького, семінаристи, численні гості, городоцькі парафіяни, випускники Інституту, а також родичі о. Андрія, які приїхали з Польщі: його рідний брат — також священик, о. Юзеф, і три його рідні сестри.
По завершенні богослужіння ми зробили те, що можна назвати «програмою пам’яті о. Андрія». Те, що пов’язане з його працею в Україні, яка тривала від 1993 по 2007 рік. Його душпастирство, його катехитичні труди. Опісля було представлено невеликий фільм, на 20 хвилин, студенти його змонтували з фото і спогадів.
А спогадів того дня було багато, бо лунали свідчення різних людей. Це, я би сказав, один із таких «дуже справжніх» моментів нашої урочистості, який зробив цей день насправді пам’ятним і глибоко щирим. Люди розповідали, хто такий був о. Андрій, ким він був для них, як вони знайомилися з ним, що він для них робив; дуже багато хто плакав, розповідаючи. Це була надзвичайно зворушлива частина спомину.
Також я вважаю дуже гарним моментом присутність близьких родичів о. Андрія на цій урочистості. Без них спомин мав би трохи інший характер, а з ними це вийшла дуже тепла, по‑справжньому сімейна зустріч.
Після обіду чимало гостей дня відвідали музей о. Андрія, який ми оновили, прикрасили і модернізували.
Загалом дуже багато людей, і гостей з‑поза Церкви, і віруючих, дякували за весь цей захід: і священики теж, і семінаристи. Вони згадували особистість о. Андрія Мацьонга — того, хто їх надихнув і надалі надихає до справжнього, автентичного християнського життя.
Нам він залишив передусім бажання передавати віру. Він був катехит і розумів, що найважливіше завдання — це не тільки самому бути віруючим, а й передавати віру. Якби дав Бог оновити ту катехитичну програму, яку він підготував, — власне кажучи, яку розробила катехитична комісія, де і я брав участь від 1995 до 2000 року, — оновити її згідно з новими стандартами, психологічними і педагогічними, це було би хорошим продовженням його трудів і доброю нашою справою. Щоб не була відсунута його чимала праця, за всі ці роки. Комісії вже вдалося оновити катехитичні програми для 1‑2 класів, але це тільки початок. Дуже добре було би продовжити цю справу, аби не змарнувати його спадщину.
Фото Надії Шестопал
фінансово.
Щиро дякуємо!
