«Подих Божого життя звільняє нас від задушливого повітря смутку та примирення з обставинами, до якого ми звикли», – сказав Папа Франциск у проповіді під час Святої Меси, відслуженої у Попільну Середу в базиліці Святої Сабіни в Римі.
Святіший Отець очолив процесію від базиліки св. Анзельма (при бенедиктинському монастирі), до базиліки св. Сабіни (отців-домініканців). Базиліка святого Анзельма та святої Сабіни розташовані на Авентинському пагорбі Риму. Після процесії в базиліці святої Сабіни, Папа Франциск відслужив Святу Месу та звершив обряди Попільної Середи, в яких відображається покута, духовне очищення душі та шлях повернення до Бога з чистим серцем та новим духом.
Як і попередніми роками попіл на голову Святішого Отця наклав словацький кардинал Йозеф Томко, вислужений префект Конгрегації Євангелізації народів, адже він є титулярним настоятелем базиліки святої Сабіни. Кардиналові Томко випала честь накладати попіл на трьох Вселенських Архиєреїв: святого Йоана Павла ІІ, Бенедикта ХVІ та Франциска.
Пригадуючи заклик до навернення у книзі старозавітнього пророка Йоіла: «Поверніться до мене усім вашим серцем, […] поверніться до Господа, Бога вашого […] Зберіть народ, скличте громаду! Старих згромадьте, зберіть дітей і немовлят при грудях! (див. Йоіл, 2, 12-18), Святіший Отець вказує, що розпочинаючи час благодаті, черговий раз скеровуємо наш погляд до «милосердя Отця. Великий Піст – це шлях, який провадить до перемоги милосердя над усім тим, що намагається придушити нас, або спонукати до чогось, що не відповідає гідності Божих дітей. Великий Піст – це перехід від рабства до свободи, від страждання до радості, від смерті до життя. Посипання голови попелом, з яким вирушаємо в дорогу, нагадує нам наш первісний стан: нас створено із землі, ми зроблені з пороху. Так, але створені з пороху в люблячих Божих руках, Який вдихнув Свій подих життя в кожного з нас і прагне й далі це робити».
Божому подихові життя протилежні задушливість егоїзму, дріб’язкових амбіцій та мовчазної байдужості. Подих Божого життя рятує від цієї задушливості, яка позбавляє віри, охолоджує милосердя і стирає нашу надію. Подих Божого життя звільняє від цієї задушливості, яку ми часто навіть не усвідомлюємо, що більше, навіть вважаємо її «нормальною», хоча й відчуваємо її наслідки. «Ми вважаємо її звичайною, бо звикли дихати задушливим повітрям розрідженої надії, повітрям смутку та примирення з обставинами, паніки та ворожості, – наголосив Його Святість. – Піст є для того, щоб сказати "ні". "Ні" придушенню духа, викликаному байдужістю, недбалим думкам про те, що життя ближнього мене не стосується, спробам баналізації життя. Великий Піст – це "ні" отруті порожніх, беззмістовних слів, жорстокому та поспішному критиканству, спрощеному ставленню до людських проблем, особливо до тих, які стосуються найбільш стражденних».
За словами Папи Франциска, Великий Піст означає також «ні» поверхневій молитві, яка приглушує совість, благодійності, що веде до самозаспокоєння. «Великий Піст, – сказав Святіший Отець, – це час пам’яті, час, щоб замислитись і запитати себе самих: "Щоби з нами сталося, якби Господь зачинив перед нами двері? Що було би з нас без Його милосердя, яке ніколи не втомлюється прощати і завжди дає нагоду розпочинати наново?»
На закінчення проповіді у Попільну Середу, Його Святість вказав, що Великий Піст – це час, «щоб наново дихати, це час відкрити серце Божому подихові, що Єдиний може перетворити з пороху в людину. «Піст – це час співчуття, щоб сказати разом із псалмоспівцем: "Поверни мені радість спасіння твого і духом великодушним зміцни мене" (див. Пс 51), щоб ми своїм життям звіщали Твою хвалу».
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
