Роздуми до Слова Божого на понеділок І тижня Великого Посту
Починаємо робочий тиждень закликом: будьте святими, бо я — святий, Господь, Бог ваш. Зауважмо, що перше читання з Книги Левіт (19, 2) не наказує нам «СТАНЬТЕ святими», але «БУДЬТЕ святими», тобто тими, ким ви насправді є: ти бо святий народ для Господа, Бога твого, тебе вибрав Господь, твій Бог, щоб ти був для нього народом його володіння між усіма народами, що на поверхні землі (Втор 7, 6).
Слово «святий», єврейською КАДОШ, означає відокремлений, відділений, поставлений окремо. Тільки Бог є святий, бо живе у світлі неприступнім (1 Тим 6, 16), цілковито інший від усього сотвореного. Однак Він ще захотів відділити, відокремити, обрати для себе народ, щоб був Його особливою, виключною власністю і володінням. Подібну думку знаходимо також у Євангелії: і будуть зібрані перед Ним усі народи, і відділить їх одне від одного, як пастух відділяє овець від козлів; поставить овець ліворуч, а козлів праворуч (Мт 25, 32-33). Святий — означає Богопосвячений, виключений зі світського вжитку, відокремлений від світу, і обраний, щоб бути лише для Бога. Тобто Господь захотів присвятити свій народ тільки собі.
Здається, що звучить це якось егоїстично, а фраза «я твій Бог» не одного може перейняти страхом тиранії. Однак це лише на перший погляд, адже зі своєї сторони Бог не соромиться і не вагається називати себе «твоїм Богом», кажучи: я буду ходити серед вас і буду вам Богом, а ви будете мені народом. Іншими словами, використовуючи мову цілковитої та виключної любові, ми почуємо щось надзвичайно сокровенне: я — твій, ти — моя! Моя Церква, мій народ! А це вже звучить як заручини, де двоє стануть одним тілом.
Та чи справді це так? Чи таке можливе?! Сам Ісус сьогодні у Євангелії урочисто заявляє: Воістину кажу вам: все, що ви зробили одному з цих братів Моїх найменших, Мені ви зробили. Ісус ототожнюється з кожною людиною, і служіння ближньому — це служіння Йому; це — святість.
фінансово.
Щиро дякуємо!
