Що значить «молитись не так, як язичники»?

Роздуми до Слова Божого на вівторок І тижня Великого Посту

У Попільну Середу Церква нам вказує на три речі: милостиня, молитва і піст. Молитва — це другий учинок справедливості на Великий Піст. Вчора ми роздумували над ділами милосердя, сьогодні Ісус говорить про молитву.

Чим відрізняється молитва християнина від молитви язичника? Адже й ті, й ті використовують завчені тексти. Чи не існує небезпеки повторювати молитву, не задумуючись над її змістом, наче якусь мантру, і сподіватися, що у цьому секрет її вислухання? Язичники вважали, що виснажать богів невпинним нудним белькотінням і осягнуть бажане. Подібно й коверзливі діти «дістають» батьків своїм ниттям, аби втомити маму чи тата і змусити їх виконати те, чого хочуть ВОНИ. Сьогодні Ісус нас застерігає саме від такої поведінки.

Отож, перша і абсолютна новина християнської молитви полягає в тому, що Бога ми називаємо нашим Отцем. Так навчив нас Ісус, Божий Син. Так молиться Він сам. Якщо пригадаємо молитви, які звучать під час Божої Служби, то легко помітимо: вони всі закінчуються однаковим закликом — «через Христа, Господа нашого». Отож основна риса християнської молитви — це молитися в ім’я Ісуса Христа, разом із Ним і так, як Він. Говорячи слова «Отче наш», ти промовляєш їх не сам, але разом із Божим Сином. Подібно й наступні три прохання: щоб святилося ім’я Отця, щоб прийшло Його Царство, щоб була Його воля — чи ці заклики пробуджують у нас ті самі прагнення, що є в Божому Сині? — Плекайте в собі ті самі думки, що й у Христі Ісусі (Флп 2, 5).

У проханні про хліб ми теж не залишені самі, Він заступається за нас у наших потребах, а те, що було поживою Христа, стає також і нашим щоденним хлібом: Їжа Моя — волю чинити того, хто послав Мене, і діло Його вивершити (Йн 4, 34).

Проте найбільш виразно видно єдність з Ісусом у молитві «як і ми прощаємо винуватцям нашим». Хто є ці «МИ»? Це я і той, хто мене цієї молитви навчив.