Спадщина Ісуса Христа

Роздуми над Словом Божим на п’ятницю ІІ тижня Великого Посту

У цій одній притчі Ісус, як Досконалий Учитель, розміщує всю Історію Створіння та всю історію Спасіння.

Сотворений Богом світ зображено як виноградник. Сам Бог, як чоловік-Господар, власноруч, без сторонньої допомоги, насадив його. Отже, виноградник є ділом його рук і виключною його власністю. Алегорично виноградник означає весь Божий народ. Однак виноградарі забули про це, кажучи: Це ж спадкоємець; ходімо, вб’ємо його — і спадщина буде наша. Усі нещастя світу постали з того, що людина привласнює собі Божі дари. Ми наче крадемо у Бога те, що й так дароване, коли забуваємо, від Кого та для чого отримали цей світ.

Свій виноградник Господар виноградарям винайняв, тобто позичив у тимчасове використання, і виїхав далеко. Це образ безмежної довіри і пошани до вільної волі людини. Таким чином зробивши та забезпечивши все, що від Нього залежало, Господь дав людині простір життя і свободи, які були гарантовані захисним муром.

Господь захистив свій виноградник муром від ворогів. З тією ж метою збудував башту, як про це говорить Псалом 48: Бог у його палатах явив себе твердинею, Бог укріплює його повіки… Обійдіть Сіон навколо й оточіть його, полічіть його башти. Огляньте добре його передмур’я, оббіжіть його палаци, щоб розповісти прийдешньому поколінню, що то Господь — наш Бог по віки вічні. Отже, місто було захищене зовсім не камінням, складеним один на один, — його захищали сам Господь і Його закон, який ізраїльтяни мали розповідати з покоління на покоління, приносячи плоди вірності Господу та Його закону по віки вічні.

Однак саме через невірність Богу і Його заповідям — іншими словами, через власноручне зруйнування захисних мурів закону, — народ був розбитий, захоплений та депортований у Вавилонську неволю. Неємія, коли запитав про юдеїв, що врятувались, що пережили полон, та про Єрусалим, довідався, що вони перебувають у великих злиднях і принижені; та й мур єрусалимський розвалений, і брами його спалені вогнем (Неєм 1, 2‑3). Місто без мурів ніколи не матиме добробуту й слави. Отож коли мури були відбудовані, було наново прочитано закон та освячено стіни міста (Неєм 6‑8; 12, 27‑43).

Однак знову і знову наставали тільки довгі століття невірності. Господь Бог посилав своїх слуг-пророків до виноградарів, даючи безліч можливостей змінити свою поведінку. Найшаленіша спроба Бога — це послання власного Сина: Мого сина вони пошанують! Ісус був розп’ятий поза мурами, поза законом, за законом римлян: схопивши його, викинули геть за виноградник і вбили.

Тож коли прийде Господар виноградника, то що він зробить тим виноградарям? Сталося так, як Ісус заповідав: наприкінці Юдейської війни у 70 році Єрусалим, Святиня та мури міста були зруйновані римлянами. У 1537-1541 роках Сулейман I Пишний відбудував стіни й ворота міста, які швидше нагадують якусь бутафорію, аніж справжні захисні мури.

Святий Єронім зауважив: «Їхні серця не були схильні повірити, однак це не завадило їм збагнути, що Господь говорить проти них». Вони самі себе осудили та на себе видали вирок.

Тепер виноградник переданий нам. Спадщина Ісуса Христа насправді стала нашою спадщиною.