Роздуми до Слова Божого на середу ІІ тижня Великого Посту
Чи задумувались ми колись про те, які емоції переживав Ісус? Що Він відчував, знаючи, що йде на смерть? А тут учні поруч Нього, яких треба вчити, передавати знання віри живого Бога…
Як ми почуваємося, коли знаємо, що ось це і це має статися в нашому житті? І це щось є поганим, а не добрим. Це дуже сильні переживання, нервування, можливо, навіть звинувачення Бога або конкретних людей за те погане, що стається зі мною. А чому саме зі мною це має статися? Невже я такий поганий чи така погана?
Тут підходить мати синів Заведеєвих і просить про владу для своїх синів. Ісус має такі переживання зараз. Має відбутися відкуплення за весь люд, і за неї також. А вона думає лиш про те, що Він стане царем при владі, тут на землі, і хвилюється, щоб її синам було добре, піклується про благополуччя своїх синів.
Ми часто турбуємося за себе, маємо свої турботи, переживання. Думаємо, як нам тяжко, щодня треба щось вирішувати, треба діяти, треба кудись бігти, про щось домовлятися… Давайте в часі Великого Посту трохи зупинимось і розвернемо свій погляд із себе на Ісуса Христа. Подивимось на Його страждання. Задумаємось над тим, якою ціною ми були відкуплені; над тим, що маємо тепер дар прощення від гріхів своїх, які робимо кожен день, через Церкву, через Сповідь.
«У відповідь Ісус мовив: “Не знаєте, про що просите”» (Мт 20, 22). Будь-яка влада несе з собою відповідальність і наслідки. Мати владу — це сила, так. А чи вмію я мудро та добросовісно керувати? Не треба боятися просити в Бога про владу в певних сферах свого життя. Ні! Просто просіть у Господа також мудрості й витривалості в тому, що робите. І доводити справи до кінця, не підводити оточуючих, які задіяні разом із вами у справі. «Усе, що тільки чините, робіть від душі, як для Господа, а не як для людей, знаючи, що приймете від Господа нагороду — спадщину. Служіте Господеві Христові!» (Кол 3, 23‑24).
Господь вірний кожній нашій справі, у кожній сфері нашого життя. Не бійся разом із Ним жити й керувати своїм життям. І побачиш добро у своєму житті, й інші теж.
«Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга. І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба» (Мт 20, 26-27). Треба вміти впокорювати себе і в той же час знати свою цінність. Зможемо так робити, коли будемо знати Господа. Коли будемо впускати у своє життя й не забувати бути вдячними за те, що Він дає нам і робить для нас.
фінансово.
Щиро дякуємо!
