Як повідомлялося, Дослідницька група №5, створена під час синодального процесу 2021-2024 років, передала до Генерального секретаріату Синоду свій підсумковий звіт.
У документі міститься заклик визнати «нові сфери відповідальності для жінок у Церкві», оскільки «ніщо не заважає жінкам обіймати керівні посади», пише Vatican News.
«У самому факті того, що хтось є жінкою, немає нічого, що заважало б обіймати керівні посади в Церкві». Це один із ключових уривків зі звіту Групи №5 — однієї з десяти дослідницьких груп, які папа Франциск створив у 2024 році для опрацювання рекомендацій та пропозицій щодо питань, які виникли під час Синоду про синодальність.
Ця Група, якій під координацією Дикастерію віровчення було доручено поглиблено вивчити «теологічні й канонічні питання щодо конкретних форм служіння», серед яких — тема участі жінок у житті та керівництві Церквою, передала свій підсумковий звіт Генеральному секретаріатові Синоду. Це третя група — після групи з питань місії в цифровому просторі та формації священників, — яка підсумувала своє дослідження, що є результатом комплексного процесу слухання, аналізу, пошуку та діалогу з єпископатами й університетами. Минулого тижня звіт був опублікований, згідно з волею Папи Лева XIV, який постановив, що мірою надходження різних звітів їх належить оприлюднювати «в дусі прозорості».
Жінка в історії Церкви
У своїй роботі Дослідницька група №5 взяла за основу деякі «досі мало помічені» ідеї папи Франциска. Зокрема, згадуються Апостольські напоумлення Evangelii gaudium та Querida Amazonia, а також лист motu proprio Antiquum ministerium про служіння катехита. Натомість немає жодних згадок про так званих дияконис: це питання було визнано «ще не визрілим» і раніше доручене двом комісіям, обидві з яких очолював кардинал Джузеппе Петроккі. Друга з них у грудні минулого року висловилася проти можливості жіночого дияконату, однак не «винесла остаточного судження».
Горизонтом, у якому рухалася робота дослідницької групи №5, був глибокий аналіз профілю деяких жінок у давній та новітній історії Церкви. Всі ці жінки «здійснювали справжню владу та справжні повноваження на користь місії», не «пов’язані з отриманням священницького сану», але «дуже плідні для життєздатності Божого люду».
Великий шлях попереду
Консультантки групи зробили важливий внесок у підготовку цього звіту. В документі міститься щира подяка всім жінкам, які «займаються служінням у Церкві». Але насамперед висловлено занепокоєння тим, що «хоча й зроблено чимало кроків уперед», попереду «ще довгий шлях». Багато жінок, справді, відчувають дискомфорт щодо своєї участі в житті спільнот, у яких вони перебувають, — особливо якщо порівнювати їх із громадянським суспільством країн проживання. В документі наголошується на збільшенні кількості жінок (молодих і не дуже молодих), які віддаляються від Католицької Церкви або від активної участі в місцевих церковних реаліях.
Разом із цим спостерігається також зменшення покликань до жіночого чернечого життя. Все це також зумовлено «загальною кризою віри». Вказано на дедалі сильніший заклик з боку жінок, які працюють у душпастирській сфері або є експертками з богослов’я і канонічного права, «переглянути чинну форму керівництва Церквою, щоби зробити її доступнішою для жінок». Ідеться про такі питання, як доступ до Таїнства священства, можливість заснувати нові служіння зі специфічними характеристиками, виголошувати проповідь під час богослужінь, тема управління спільнотою чи певними дієцезіяльними відомствами.
Зміна ментальності
У підсумковому звіті Групи №5 також міститься заклик подолати «спосіб мислення і поведінки», поширений у церковній ментальності, який можна визначити як «клерикалізм» або «мачизм». Тобто «поведінкові моделі, пов’язані з управлінням владою та словами, що викликають недовіру і — що не менш важливо — відчуження у жіночому середовищі».
Проблема відчувається також у прийнятті духовенством і деякими мирянами «мовного кодексу», який ототожнює «жіноче» лише з такими рисами, як «лагідність, покірність, слухняність, слабкість», або виключно «з ролями, що належать до сімейної сфери». Тому, як і під час подвійної сесії Синоду про синодальність, знову наголошено на рекомендації «приділяти більше уваги мові та образам, що використовуються у проповідях, навчанні, катехизації та при складанні офіційних документів Церкви, надаючи більше місця внескові святих жінок, теологинь і містичок».
«Варто визнати, що жінки й досі зустрічають перешкоди на шляху до повнішого визнання своїх харизм, покликання та місця в різних сферах церковного життя, що йде на шкоду служіння спільній місії», — сказано в іншому місці звіту. І це попри те, що жінки надали потужний імпульс місії християнської спільноти.
Тому потрібна «зміна менталітету на всіх рівнях Церкви», перш ніж говорити про «посади». Насамперед потрібно подолати уявлення про активну участь жінок у житті та керівництві Церквою як про «поступку» з боку ієрархічної влади. «Так можна відійти від суто функціонального та замісного підходу, оскільки жінки мають право на це як охрещені та наділені харизмами, надаючи таким чином перевагу порядку буття над порядком дії».
У цьому контексті підкреслюється важливість «описувати роль жінок у житті Церкви, виходячи з реальності в її цілісності, просвітленій вірою, подолавши бачення, обмежене деякими характеристиками, такими як материнство, ніжність або турбота, що забирає простір у інших, не менш важливих жіночих якостей, таких як, наприклад, лідерські здібності й здатність порадити, вміння навчати, вислуховувати або чинити розпізнання».
Марійний архетип
У цьому контексті члени Дослідницької групи пропонують «переглянути марійний архетип жіночих функцій у Церкві, зокрема певний спосіб представлення постаті Марії». А саме — перенести увагу на ті аспекти особистості Діви Марії, які не обмежуються лише материнством, а беруть до уваги «Її роль як свідка, розважливої та допитливої жінки, повністю вписаної у радощі й біль свого народу, — не кажучи вже про те, що, ймовірно (як свідчить Діян 1,14), Вона була орієнтиром для першої християнської спільноти, зібраної на молитві після Христового Вознесіння».
Отже, богослов’я та учительський уряд запрошені взятися до цієї справи, «взаємодіючи з конкретною історією людей» та уникаючи «спокуси давати заздалегідь підготовлені відповіді», але пропонуючи «слово, яке враховує реальні проблеми, є спільним і є плодом спільних пошуків».
Жіночі призначення
У заключній частині звіту аналізуються понтифікати Франциска та Лева XIV. Перший призначив жінок на важливі посади в Римській курії; другий, судячи з його перших рішень, здається, має намір продовжувати цю лінію. Ці два понтифікати «є зразком, що спонукає до роздумів» і якому повинні слідувати також численні дієцезії, щоб досягти справжнього «церковного поступу».
Також у контексті призначення жінок аналізується Апостольська конституція Praedicate Evangelium про Римську курію, в якій зазначається, що «будь-який вірний може очолювати дикастерій або інституцію». Є посади, які, звісно, вимагають священницького сану, але він «не вичерпує в собі всіх можливостей служіння».
А в іншому уривку підкреслюється збагачення, яке створення більших просторів для участі жінок в інституційних ролях внесло би до процесів прийняття рішень, також завдяки «різним точкам зору». Отже, пропозиція Групи №5 полягає у перегляді сфер компетенції, щоб «відкрити шлях до визнання нових просторів відповідальності для жінок у Церкві».
фінансово.
Щиро дякуємо!
