Вдячність як завдання

Роздуми над Словом Божим на четвер ІІ тижня Великого Посту

Досить-таки міцні слова маємо сьогодні у пророка Єремії: проклят чоловік, в кого лукаве й ледаче серце. Намагаємось віднайти себе в тих рядках, де говориться про щасливого чоловіка, який надію покладає в Господі. Проте давайте ще придивимось до того проклятого, бо… я так часто потрапляю в пастку його серця!

«Він, мов та билина у степу без листя, не спроможна бачити добра, коли воно надходить».

І тут я знаходжу себе ледь не кожного дня.  Та що там — кожної години! Зосереджую увагу на проблемах-труднощах-хворобах, а приходить добро — я його навіть не помічаю. Все, що хороше, здається підозрілим, бо в цьому світі «не ті закони»: тому чергова поразка-зрада-тощо сприймається набагато простіше, із фразою на кшталт — «Ну я так і знав!» А спробуйте принаймні на один день стати дарувальниками добра? Просто так, не вимагаючи нічого замість. Зробити хоч один крок до того, аби хтось інший отримав добро, даючи йому надію, що у світі може бути інакше…

Нам усім потрібно вчитися кожного дня шукати добро, не зважаючи на те, як тяжко може бути довкола, і дякувати Богу за нього. Бо Він дарує добро в необмеженій кількості — варто лише навчитися це помічати. Можливо на цей Великий Піст варто спробувати поставити собі таке завдання: дякувати Богу принаймні за п’ять хороших речей, які сталися з вами протягом дня. Розплющивши очі, шукаючи добра, ми будемо прагнути до нього, а згодом і самі навчимося його дарувати.

Придивімося до проклятого і до щасливого чоловіків, точніше до ґрунту, де вони посаджені. Лукавий чоловік посаджений на землі солоній і безлюдній: приходить добро — не помічає.

Щасливий чоловік посаджений над водами: приходить спека та посуха — йому байдуже, продовжує родити.

Тут відразу переносимось у притчу Ісуса про дім на скелі й ставимо питання: «На чому побудований наш фундамент?  Слово Боже чи пісок наших власних планів на життя?» Бог не обіцяє, що щасливому чоловіку буде легко: на нього теж находять і посуха, і спека. Проте це його не вбиває, тому що він отримує сили від чогось глибшого, від Джерела.

І ще останнє. Подивіться: Бог, намагаючись змінити серце лукавого чоловіка, посилає йому добро та очікує, що воно зміниться. Ласкавий Бог, який невпинно вірить у переміну наших сердець!

Тату, навчи бачити добро і дякувати за кожен момент, який отримуємо від Тебе! Показуй, як ми можемо допомогти тим, хто поруч із нами. Наше Джерело, напоюй нас своїм Словом, аби ми витримали всі періоди наших посух.

Фото: Pixabay