Склероз віри
Вих 16, 1-9:
З Еліму рушила вся громада синів Ізраїля й прийшла у Сін-пустиню, що між Елімом та Синаєм, у п'ятнадцятий день другого місяця після їхнього виходу з Єгипетської землі.
І нарікала вся громада синів Ізраїля на Мойсея та Арона в пустині.
Говорили до них сини Ізраїля: «О, коли б ми були повмирали від руки Господньої в Єгипетській землі, сидівши, було, круг казанів з м'ясом та ївши хліба досхочу! А то вивели ви нас у цю пустиню, щоб голодом поморити всю громаду.»
І сказав Господь Мойсеєві: «Ось я дощем посиплю вам хліб із неба, і виходитимуть люди, і збиратимуть щодня денну пайку, щоб випробувати їх, чи ходитимуть за моїм законом, чи ні.
Шостого ж дня нехай заготують, що принесли, і нехай буде вдвоє більше того, що збирають щодня.»
І промовили Мойсей та Арон до всіх синів Ізраїля: «Ввечорі взнаєте, що це Господь вивів вас із землі Єгипетської;
а вранці побачите славу Господню, бо він почув нарікання ваші на Господа. Ми ж, що ми таке, що нарікаєте на нас?»
Далі Мойсей сказав: «Побачите славу Господню, як дасть вам Господь увечері їсти м'яса, а вранці досхочу хліба, бо чув Господь нарікання ваші на нього. Ми ж, Що ми таке? Не на нас нарікання ваші, а на Господа.»
Минуло півтора місяця і народ починає хворіти на амнезію. А можливо не дуже хоче прикладати зусилля, чимось пожертвувати, почекати, потерпіти, довіритись, щоб осягнути свободу. Докоряють Мойсеєві й Аронові, що ті вивели їх із Єгипту. Хоча бачили неймовірні речі і діла, які Бог вчинив для них, не хочуть довіритись. Краще нам померти з повними шлунками м’яса, будучи рабами, ніж тут, прикладаючи зусилля і борючись, жертвуючи і навертаючись, йти до свободи.
Апостол Павло пише: «Багато ж є тих, що про них я часто говорив вам та й тепер з плачем говорю, які поводяться як вороги Христового хреста. Їхній кінець – погибель, їхній бог -черево, їхня слава – у їхній ганьбі, вони думають тільки про земні речі.» (Флп 3, 18 – 19).
Я можу бути як ворог Христового хреста, якщо думатиму лише про свій шлунок, про те, щоби мати, ціною свого спасіння і навернення.
В іншому місці читаємо: «Ви ще не протиставились до крови в боротьбі проти гріха» (Євр 12, 4).
Як виходитиму з неволі, довірятиму Богові йодночасно прикладатиму всіх зусиль для боротьби з гріхом, то тоді це буде ознакою того, що не легковажу Богом, приймаю серйозно Його Слово.
Святий Павло нас вчить бути вільними від обставин і матеріальних благ, які можуть так захопити серце людини, що вона може не вибрати Бога так насправді.
Просімо в Бога благодаті Святого Духа, щоби ми не марнували благодатей, які постійно отримуємо, щоби боролися проти власного лінивства і прив’язаностей, щоби разом зі святим Павлом повторили: «Умію бути в упокоренні, умію бути і в достатку: в усьому й в усіх обставинах я звик і насичуватися, і голодувати, жити в достатках і терпіти злидні. Я можу все в тому, хто укріплює мене» (Флп 4, 12-13).
Бог відповідає на нарікання свого народу – дає їм хліб із неба і перепелиці. Напевно Його засмутила поведінка євреїв. Вчить їх і нас сьогодні того, щоби не громадити на завтра, щоби не збирати зі страхом, щоби довіритись Отцеві, Який піклуватиметься, щоби залежати тільки від Нього, а не впадати в чергове рабство.
фінансово.
Щиро дякуємо!
