Віра в чудеса Христа чи віра Христу?

Роздуми до Слова Божого на понеділок IV тижня Великого Посту

Святий Йоан показує у перших розділах свого Євангелія три зустрічі Ісуса Христа з різними людьми. Спочатку це був правовірний фарисей Никодим, далі п’ятикратно розлучена жінка з Самарії — місцевості, яку оминали усі юдеї. Після них Ісус зустрічає взагалі ЯЗИЧНИКА. Отже бачимо послідовне і прогресивне закриття на віру в Юдеї, з одного боку, й таке ж динамічне відкриття на віру в Галілеї, з іншого.

Коли не шанують Ісуса як пророка на Його батьківщині, тобто в Юдеї (Вифлеєм — місце народження Ісуса Христа — знаходиться саме в Юдеї), Він іде у Галілею, на північ, до язичників.

Але й тут попервах Ісус критикує слабку віру придворного. Він над усе прагне її очистити і зміцнити, кажучи: Якщо не побачите знамень та чудес, не повірите! (4, 48). Господь застерігає, що знамення, сприйняте як надзвичайна подія, як чудо, залишається для віри безплідним. І справді, віра придворного — це лише недосконала віра в оздоровчу фізичну присутність Господа: Господи, зійди, заки вмре моя дитина!

Він запрошував Ісуса прийти, але Ісус відіслав його додому: Іди, твій син живе! Це суттєва відмінність, яка показує істинність і зрілість віри. Адже початок віри у тому, щоби почути про Господа, прийти до Нього та запросити Його. А звершується віра у дорозі, на якій не маємо жодних гарантій, жодного кроку Господа у бік нашого дому, назустріч нашій проблемі. Залишається лише почуте слово: І повірив чоловік слову, яке сказав йому Ісус, і пішов. Усе, що отримав придворний, — це лише слово; однак це слово, яке дає життя, слово, яке стає особистою дорогою віри, крокуванням у невідоме, чого ще не бачать очі, але про що вже заповів Господь.

Ісус прийшов не продовжувати життя, а дарувати життя у вірі: І повірив він сам і весь його дім. Вони повірили не то́му, що син придворного одужав, а то́му, що сталося це тоді, коли Ісус це сказав. Це віра слову, а не знаменням та чудесам.

Це вже було друге знамення, яке вчинив Ісус у Кані Галілейській. Обидва знамення здійснилися так як про це нас навчила Марія: Що лиш скаже вам — робіть (Йн 2, 5).