Іс.Нав. 4, 1-8:
«І коли ввесь народ закінчив переправу через Йордан, сказав Господь Ісусові: “Виберіть собі з народу дванадцять чоловік, по чоловікові з кожного коліна, і повеліть їм: Візьміть собі звідсіль, з-посеред Йордану, з того місця, де стояли ноги священиків, дванадцять каменів, та й понесіть їх із собою й покладіть на тому місці, де заночуєте цієї ночі.” Тоді Ісус покликав дванадцять чоловік, яких призначив із синів Ізраїля, по чоловікові з кожного коліна, і сказав їм: “Ідіть перед ковчег Господа, Бога вашого, на середину Йордану, та винесіть кожен з вас по каменю на плечах, по числу колін синів Ізраїля, щоб то було між вами знак; як питатимуть вас колись ваші сини: що воно, мовляв, значить, оте каміння? – ви їм відповісте: Бо вода йорданська розділилась перед кивотом завіту; як він переходив через Йордан, вода йорданська розділилась, і це каміння має бути для синів Ізраїля на вічну пам'ять.” І як велів Ісус, так і вчинили сини Ізраїля; взяли дванадцять каменів з-посеред Йордану, як Господь заповів був Ісусові, по числу колін синів Ізраїля, і винесли їх із собою на місце, де заночували, і там їх поскладали.»
Пам’ятаємо, як ізраїльтяни переходили через Червоне море, то вже через півтора місяці забули про великі діла, які вчинив їм Господь і нарікали на Мойсея й Арона, що в Єгипті було краще. Цього ж разу Бог хоче, щоб Його народ ніколи не забував про чуда, які Він вчинив для нього. Наказує витягнути з середини річки каміння, яке буде нагадувати їм про перехід від неволі до свободи, про Бога Який не залишив Свій народ і турбується про нього. І це мало бути знаком для них і їхніх дітей.
Один зі способів, як можу будувати свою віру – це пам’ятати про чуда, що Бог вчинив для мене. Як це зробити? Може варто записати собі їх великими літерами в своєму щоденнику чи на стіні? Мій Бог мене сьогодні врятував від … і поставити дату. Я впевнена, що кожен міг би написати ціле оповідання на тему «Що Господь зробив для мене». Написати не тільки про речі великі і переломні, а й щоденні, майже непомітні, але такі важливі. Щоб мій погляд повертався до того, щоб я тим самим будував свою віру, щоб мав впевненість в тому, що Господь мене не залишав і не залишить учергове. Це такі банальні речі, прості вправи, але дуже корисні. Якщо моя пам'ять мене підводить, то можу скористатись з зовнішньої пам’яті.
Господь знає, що Ізраїль швидко забуде, тому каже, щоб зберегли собі навіки ті каміння.
Я теж знаю свої можливості, свою мінливість. Тому, сьогодні, як Ізраїль, запишу Господні діла, щоби не забувати про них ніколи.
фінансово.
Щиро дякуємо!
