Вихід Світла

Роздуми до Слова Божого на четвер V тижня Великого Посту

Слово Боже об’являється людині поступово. У Старому Завіті слухання і дотримування Божих заповідей гарантувало Вибраному народові життя і довголіття на землі, яку Господь клався дати Авраамові та його потомству: життя і смерть появив я перед тобою, благословення й прокляття. Вибирай життя, щоб жити на світі тобі і твоєму потомству, любивши Господа, Бога твого, слухавшись його голосу та прихилившись до нього; в тому бо полягає твоє життя й твоє довголіття, щоб тобі жити на землі, яку Господь, твій Бог, клявся дати твоїм батькам: Авраамові, Ісаакові та Якову (Втор 30, 19-20). Ці слова знав кожний ізраїльтянин.

Однак приходить Ісус і врочисто проголошує щось неймовірно більше: Воістину, воістину кажу вам, що коли хто збереже Моє слово, не побачить смерті повік! Тому юдеї слушно запитують: Хіба ти більший від нашого батька Авраама? Більший за обітниці й завіт, який ми до цього дня мали?

Дивно і прикро, що вони мають претензію до Ісуса: Ким Ти себе самого робиш, ― замість того, щоб насправді зауважити, ким хоче зробити нас Отець: тими, хто не побачить смерті повік.

Таке об’явлення мало би наповнити юдеїв радістю, такою ж радістю, яку відчув Авраам: Припав тоді Авраам на лице своє і засміявся, кажучи сам до себе: “Невже в столітнього син народиться? Невже Сара, що має дев’ятдесят років, породить сина?” (Бут 17, 17). Це не була лише якась легка насмішка, але вираження справжнього радісного поклоніння Богові, адже самé ім’я Ісаак, єврейською «їцхáк», означає «засміявся».

Щоразу більше об’явлення Радісної Новини, Євангелія, веде людину дорогою віри до захоплення від неймовірних рішень Бога Отця. Однак тоді, коли Ісус говорить про можливість не бачити смерті повік, юдеї хапають каміння, щоб Його вбити… Парадоксальний контраст світла й тіні! Господь приносить життя, а у відповідь — смерть; говорить про радість, а у відповідь: Ти біса маєш!

Ісус спочатку відкривав істину, об’являв Божу славу, заохочував побачити і зрадіти… Тепер же змушений сховатися і вийти з храму. Та чи Його ВИХІД не стає ще більшим світлом?