У суботу 11 жовтня 2025 року Лев XIV прийняв на аудієнції групу італійських еремітів, тобто пустельників.
Вони, живучи в суворій відокремленості від світу, в тиші самотності, у постійній молитві та покаянні, присвячують життя прославлянню Бога та спасінню світу. У своєму слові Святіший Отець роздумував над значенням покликання еремітів для Церкви та сучасного світу.
Лев XIV зазначив, що віддаленість еремітів від світу не відокремлює їх від інших, а «об’єднує у глибшій солідарності».
Святіший Отець подякував пустельникам за те, що прийшли до нього, і зазначив: «Ця зустріч дає можливість поміркувати над покликанням до відлюдницького життя в Церкві та в сучасному світі».
Так, «справжні поклонники» Бога (Йн 4,23) прославляють Його «в Дусі та істині», й зокрема — в тиші «свого укриття, щоб Отець, який бачить таємне, віддячив» (Мт 6,6).
Тож насамперед, зазначив Папа, «Господь закликає нас увійти в це приховане місце серця, терпеливо формуючи його: запрошує нас до внутрішнього занурення, яке вимагає шляху очищення і самозречення. Увійшовши всередину, Він просить нас зачинити двері перед злими думками, зберегти чисте, смиренне й лагідне серце через пильність та духовну боротьбу. Тільки тоді можна впевнено віддатися глибокій розмові з Отцем, який мешкає і бачить у прихованому».
Покликання до адорації та внутрішньої молитви властиве кожному віруючому, вказав Лев XIV, але пустельники «покликані переживати це взірцево, бути в Церкві свідками краси споглядального життя. Це не втеча від світу, а оновлення серця», особливо важливе нині — «у світі, дедалі більше порізненому впливом медіа і технологій, цей заклик до близькості й тиші є необхіднішим, ніж будь-коли, щоб жити в контакті з собою, з ближнім, із творінням та з Богом».
Ереміти хоч і відлюдники за способом життя, але вони не є чимсь поза Церквою навіть структурно. Тому Святіший Отець, звертаючись до пустельників, процитував документ Конгрегації у справах Інститутів богопосвяченого життя й Товариств апостольського життя від 2021 року: «Дієцезіяльний відлюдник залишається постаттю у відкритих стосунках із церковним тілом та тілом історії». «Ваша проста присутність і молитовне свідчення, через сопричастя з єпископом і братні стосунки з парафіяльними священниками, стають цінними та плідними, бо збагачують ‘духовне дихання’ християнської спільноти. Це особливо актуально у глибинці країни, в сільській місцевості, де священників і монахів стає дедалі менше».
«Ви всі можете заохочувати ближніх повернутися до самих себе, знайти ‘центр ваги свого серця’ (…), де кожен з нас може відкрити полум’я прагнення за Богом», — сказав Папа, цитуючи св.Августина: «Твоє прагнення — це твоя молитва; а якщо прагнення твоє неустанне, то й молитва твоя неустанна».
Наші «бурхливі часи», відзначив Лев XIV, вимагають від пустельників увійти «в глибини таємниці заступництва Христа за все людство, який забажав ‘стояти між’ крихким творінням, якому загрожує зло, і милосердним Отцем — джерелом усього добра». Папа порівняв молитовне життя відлюдників із покликанням «вартових, із піднесеними руками й пильними серцями», і закликав їх завжди перебувати «в Божій присутності, солідаризуючись із людським досвідом». Зустріч завершилася закликом Святішого Отця до еремітів:
«Тримаючи погляд спрямованим на Ісуса й відкриваючи вітрила ваших сердець Його Духові життя, пливіть з усією Церквою, нашою Матір’ю, бурхливим морем історії, до Царства любові та миру, яке Отець готує для кожного».
Переклад CREDO за: Vatican News, Wiara
фінансово.
Щиро дякуємо!
