Ватиканіст Андреа Ґальярдуччі у традиційній понеділковій колонці свого блогу «Monday Vatican» аналізує перші офіційні документи Лева XIV і розмірковує про баланс його понтифікату між минулим та майбутнім.
Тиждень, коли Лев XIV опублікував своє перше Апостольське напоумлення «Dilexi te», був також тижнем, коли він ухвалив перше управлінське рішення, яке скасувало рішення його попередника — новий документ про інвестиції Святого Престолу. І це не дрібниця.
«Dilexi te» — це, за своєю суттю, фактично твір Папи Франциска. Його стиль впізнаваний, і так само виділяються його ідеологічні затяті вороги, серед яких еліти і корумповані структури. Лев XIV значно переглянув отриманий у спадок текст, але основна частина роботи вже була виконана. Коротко кажучи, Лев продемонстрував своє бажання не відкидати повністю спадщину свого попередника, водночас переклавши і привласнивши її.
Коли йдеться про управління Церквою — а точніше, Ватиканом, — справи, ймовірно, рушили з місця зовсім в іншому напрямку.
Довірити всі інвестиції Святого Престолу Інституту релігійних справ (IOR), також відомому як «Банк Ватикану» було особистим рішенням Папи Франциска. Настільки, що Франциск навіть уточнив це рескриптом, який вузько тлумачив положення тексту Апостольської конституції «Praedicate Evangelium» про реформу курії. Але у цьому випадку Лев XIV не мав сумнівів перед тим, щоби скасувати це рішення одним порухом пера, замінивши рескрипт на motu proprio «Coniucta cura», що, як видно з самої назви, демонструє бажання повернути фінансове управління до більш колегіальної практики.
Ці два рішення різні за аспектами, але вони вписуються в загальне розуміння Левом своєї місії, яка полягає в тому, щоб збалансувати обтяжливу спадщину попередника, зберігаючи при цьому зосередженість себе, Ватикану й усієї Церкви, на майбутньому.
Лев XIV діє спокійно, прагнучи передусім вирішити невирішені питання, не провокуючи подальших потрясінь. Ми не побачимо, як він негайно роздає посади своїм людям, як частину системи трофеїв, але він здійснить необхідний перехід.
Звісно, ця позиція має і свої недоліки.
Принаймні якийсь час вона створюватиме видимість довіри для прихильників наративу, що між Левом XIV і його попередником є повна узгодженість; що синодальність, якої прагнув Франциск, живіша, ніж будь-коли, попри всі ознаки протилежного; і що революція Папи Франциска триватиме швидкими темпами.
«Dilexi te» мало що спростовує — принаймні, на перший погляд. Той факт, що кардиналів Майкла Черни і Конрада Краєвського — обидва є «творіннями» Папи Франциска — запросили представити «Dilexi te», можна сприймати як додаткове підтвердження.
Однак Черни 79 років, і він от-от піде на спочинок, а Дикастерій сприяння цілісному розвитку людини незабаром матиме нового керівника. Апостольська елемозинарія (тобто Дикастерій благодійності), очолювана Краєвським, також втратило свою центральну роль. Місії Краєвського, на які також вплинув перехідний період між понтифікатами, припинилися, а його присутність у медіа зменшилася.
Таким чином, це може навести на думку про довге прощання, втішний приз (для Черни) або переосмислення обов’язків (для Краєвського). Водночас, суттєва і теологічно беззаперечна частина впливу Папи Франциска — така, як його увага до бідних, — зберігається, залишаючи все інше на подальший розсуд.
Чи може публікація «Dilexi te» вважатися керівним рішенням?
Варто згадати, що перший важливий документ понтифікату Франциска, «Lumen Fidei», теж був розпочатий його попередником, який на той час ще був живий і певним чином брав участь у житті Церкви. Бенедикт XVI, безумовно, залишався орієнтиром для багатьох.
Загальна ідея полягає в тому, що з обранням Лева XIV зміна поколінь вже відбулася, і наслідком буде довге прощання зі світом, якого більше не існуватиме.
Голів чотирьох Дикастеріїв змінять, новий Консисторій, ймовірно, відбудеться наступного року, коли це дозволятимуть числа (на останньому конклаві папу обирало 130 виборців, і це було забагато на думку самих кардиналів). Тим часом докладатимуться зусилля для того, щоб делікатно впоратися з обтяжливою спадщиною, такою як спадщина Папи Франциска.
Зрештою, Папа Франциск був останнім вираженням світу 1970-х років, з усією його ідеологічною та політичною несамовитістю.
Питання бідних, постійно присутнє в історії Церкви, також вплинуло на інституційну модель Святого Престолу. У ті роки багато чого ставилося під сумнів, і багато чого згодом увібрав у себе тривалий понтифікат Йоана Павла II, а потім Бенедикта XVI. Папа Франциск уособлював останню іскру світу, якому тепер судилося змінитися.
Лев XIV не хоче стерти спадщину попереднього світу. Як це вже сталося з теологією визволення, коли Конгрегація віровчення написала два заклики саме для того, щоб уникнути руйнування позитивної сторони руху, Лев XIV, схоже, прагне уникнути гри з нульовою сумою [«zero-sum» — ситуація, де виграш одного учасника означає рівнозначну втрату іншого, тому сукупний результат дорівнює нулю], розраховуючись зі світом минулого, і щиро зберегти те добре, що він бачив у цьому світі.
Він не є ні Папою безперервності, ані Папою розриву. Він оточує себе друзями та ченцями для щоденних рішень, а інституційними діячами — для рішень управлінських. Він носить моцетту і всі папські релагії, включно з літургійними, але він також зупиняється, щоб неформально поговорити з журналістами.
Зрештою, справді важливе значення матиме те, як Лев керує. Позбавивши IOR його ексклюзивних інвестиційних прав, новий Папа зробив необхідний крок.
Папа Франциск також надав IOR виключну юрисдикцію для вирішення скандалу навколо управління коштами Державного секретаріату. Папа Франциск був переконаний, що централізація все поглине. Але ця централізація випускала з поля зору колегіальність, тобто спільну відповідальність усіх органів Курії, а також необхідну диверсифікацію ресурсів, яка би запобігала надмірній корупції. Бо якщо єдиний орган ухвалює рішення без конкуренції, ймовірно виникнуть проблеми. Якщо ж органи ухвалюють їх спільно, розглядаючи кілька варіантів, то тут важче виникнути корумпованій структурі.
Це стосується як фінансів, так і управління Курією. Після призначення єпископа Філіппо Янноне префектом Дикастерію у справах єпископів незрозуміло, як Лев XIV діятиме далі, і чи всотає колегіальне й спільне управління всіма Дикастеріями реформу Курії.
Понтифікат Лева XIV зараз повністю у грі — між спадщиною минулого та поглядом у майбутнє.
фінансово.
Щиро дякуємо!
