Найважливіший внесок Бенедикта XVI у життя Церкви — це так звана герменевтика тяглості, — вважає професор Ремі Браґ, французький філософ і релігієзавець, лауреат Премії Ратцінґера.
Напередодні 90-го дня народження папи-сеньйора французький діяч вказує на його велич. Нагадує, що пропагована ним герменевника тяглості дозволила Церкві повернути контакт зі своєю історією. Вона не є тягарем, який би ми мусили нести всупереч нашій волі і який міг би нас пригнічувати. Цю минувшину ми маємо носити не на своїх плечах, а в собі, вона нас формує. Тут ідеться не про культ минулого, а про те, щоб традиція допомогла нам зрозуміти те, що ми переживаємо нині, чого ми не здатні помітити або про що, можливо, забулися, — вказує професор Браґ.
Водночас він підкреслює велику актуальність учення Бенедикта XVI, яке ідеальні відповідає на головні проблеми наших часів, хоч би такі, як культ суб’єктивізму. Інша проблема нашого світу, з якою папа-сеньйор майстерно дає собі раду, це надмірна афективність, — каже французький філософ.
«Це епідемія, яка, здається, шириться на Заході немов афективне цунамі. Вона проявляється в тому, що людям щоразу тяжче висувати власні аргументи. Замість цього вони втікають у своєрідний ексгібіціонізм, носяться зі своїми почуттями, а надто ж зі смутком. Іншими словами, у численних медіальних дебатах виграє той, кому здається, що він найдужче страждає, який здатен переконати, що він найбільш нещасливий. Вочевидь ці почуття належить ушанувати, а той, хто насправді страждає, заслуговує на наше співчуття; але це не надає йому права будь-що стверджувати як істину. І папа-сеньйор прекрасно з цим упорався. Бенедикт XVI уміє вслухатися у різні висловлювані сьогодні почуття, а потім так сформулювати, аби з цим можна було дискутувати, аби це можна було описати у спосіб точніший. Він таким чином уже зробив чимало доброго. А нас навчив певної поміркованості й тверезості. Показав, що насамперед потрібно остигнути», — зазначив професор Браґ.
Переклад CREDO за матеріалами: Radio Watykańskie
ТИтульне фото: Valeurs Actuelles