Там Його побачимо

Роздуми до Слова Божого на Пасхальну Вігілію

Ісуса поспішно поклали до гробниці, до якої прикотили великий камінь. За ініціативою первосвящеників і фарисеїв, гробницю з тілом Ісуса добре охороняли римські легіонери. Вони запечатали камінь і поставили сторожу. Здається, що на цьому все, кінець. Однак у Євангелії цілковито несподівано для усіх з’являється слово «ПІСЛЯ». Вперше настає щось «ПІСЛЯ» смерті. Це перше слово останнього розділу.

Євангеліст Матей дуже точно описує час події Воскресіння. Він зазначає, що це було після вечора суботи, на світанні першого дня тижня. Це нагадує опис створення: І був вечір, і був ранок ― день єдиний (Бут 1, 5). Отже, після суботнього відпочинку Ісуса Христа у гробниці настає новий етап в історії людства, нове сотворіння у воскресінні Божого Сина.

Перші особи, які з’являються, ― це дві жінки, Марія Магдалина та інша Марія. Вони йдуть побачити гріб Ісуса після суботнього вечора. Однак вони знаходяться ще у темряві перед світанком. Така темрява символізує пережите ними під Голгофою: Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони йшли слідом за Ісусом з Галілеї, і Йому прислуговували. Але їхнє слідування та служіння раптово закінчилось зі смертю Учителя з Назарета, коли вони сіли напроти Його гробу, мабуть, згадуючи весь шлях, пройдений разом від Галілеї (пор. Мт 27, 61). Тепер перед світанком вони знову йдуть, щоб лише побачити гріб.

Однак дві Марії бачать щось зовсім інше! Вони стають свідками надзвичайних речей: землетрус, ангел з неба, відкочений камінь. Сторожа також затремтіла від страху і стала наче мертва. На противагу їм жінки чують Пасхальну, Радісну Новину про Життя: Не бійтеся, ― це перші слова ангела, що звіщають перемогу над смертю. Через гріх Адама ввійшла смерть у світ, а з нею і страх у життя кожної людини, у її відносини із Богом. Перший чоловік Адам і його жінка сховалися (κρυπτω — крúпто, наче перше поховання) між деревами саду, бо боялися. Перемога Ісуса над смертю повертає нам життя й мир, а забирає смерть і страх Адама.

Тоді в саду Господь Бог знайшов людину, позбавлену Життя, серед дерев саду; однак сьогодні жінки не знаходять Господа в саду, лише чують: Ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. Нема Його тут, бо Він воскрес, як ото сам прорік. Христос воскрес як заповідав: Мт 12,  0; 16, 21; 17, 23; 20, 19. Це сталося саме за словом і волею Бога Отця.

Ангел запрошує їх увійти до гробниці та побачити місце, де Ісус лежав. Людина повинна увійти в смерть Господа. Щоб вийти зі смерті, треба ввійти у смерть Ісуса Христа, Сина Чоловічого. Хто не входить, не зможе вийти.

Тому далі лунає слово-наказ швидко йти і сповістити учнів, що Христос воскрес із мертвих. Йдучи від гробниці благовістити учням, жінки зустрічають самого Ісуса. Лише виконуючи слово Боже, те, що ми чуємо, можемо з радістю зустріти Воскреслого Господа: Оце й ви нині в журбі. Але Я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере (Йн 16, 22). Ісус ділиться з жінками радістю Нового Життя, своєю радістю. Лунає лише одне єдине слово Воскреслого: Радійте! ― щоб підійти, обняти Його ноги та поклонитись Йому.

Важливо зауважити, що Ангел та Ісус говорять двічі ті самі слова: Ідіть і сповістіть моїх братів, щоб ішли назад у Галілею: там Мене побачать. Все Євангеліє скероване на місію до братів. Церква родиться з проголошення Розп’ятого Воскреслого і живе радістю зустрічі з Ним. Лише спільнота, яка йде і проголошує Воскреслого Господа, може побачити Його. А того, хто швидко виходить до братів зі словом Життя, несучи Радісну Новину Воскреслого, завжди ЗУСТРІЧАЄ сам Воскреслий: Аж ось Ісус зустрів їх і каже: «Радуйтеся!»

Воскреслий Живий Господь ніколи не затримує. Він завжди скеровує до СВОЇХ братів. Там Його побачимо!