Святий, тобто — який?

Святість іноді асоціюється з солодкавою безгрішністю. Але це щось набагато більше…

Під час звершення Євхаристії священник має на вибір кілька Євхаристійних молитов. Одні використовуються частіше, інші рідше. Я хотів би зосередитися на найчастіше вживаній — бо найкоротшій. Це Друга Євхаристійна молитва. Зосередитись на ній саме тому, що, коли її читають так часто, вона може влетіти в одне вухо і вилетіти з іншого. Але ж вона містить багато важливих сенсів.

Свят, свят, свят, Господь Бог Саваот — співаємо ми, славлячи Бога за Його велику доброту до нас наприкінці префації. Подяка перетворюється на хвалу. Початок Євхаристійної молитви подібний до паузи після миті космічної радості від того, що Бог є і що Він такий добрий. «Воістину святий Ти, Боже…» — починає священник. Святий — тобто який?

Буває, святість розуміють як солодкаву безгрішністю. «Я не роблю цього, я не роблю того». І в підсумку виявляється, що зі страху забруднитися я взагалі майже нічого не роблю. Бог — джерело всякої святості — інший.

Проблема в тому, що не тільки не вийде описати, який Він є, в кількох словах. Це навіть зрозуміти неможливо! Біблійне послання про Нього настільки пребагате, що не піддається змістовним спробам виразити це словами, і будь-яка спроба спростити цей образ — навіть якщо вона базується на Біблії («Бог є любов», «Бог є світло, і в Ньому немає жодної темряви») — може призвести до непорозумінь.

Бог — це той, хто «забруднює свої руки», ліплячи людину з «глини» пороху земного. Бог — це той, хто після гріхопадіння засуджує людину до вигнання з раю! Бог — це той, хто, втративши терпець, допускає потоп; і той, хто, бачивши, як сильно зіпсована людська природа, вирішує почати рятувати світ від покликання одного (зрештою, не надто чеснотливого) чоловіка — Авраама.

І це лише кілька думок із Книги Буття.

А ще є історія Виходу з Єгипту, в якій Бог стоїть, наче всемогутній воїн, по стороні свого народу, немовби освячуючи певні його недобрі риси. Є історія Ізраїлю, про який Бог терпляче піклується. Коли Вибраний народ Йому вірний — Він оточує його турботою; Він же його карає, коли чаша вчинених людьми негідних учинків переповнюється. Зрештою, є Бог, який у бідності народжується від жінки, конфліктує з релігійними лідерами, сідає до столу з грішниками і помирає, як злочинець, на хресті. Це щось зовсім інше, ніж просто безгрішність. Але як можна це висловити?

Бог перевершує все, що існує. Це твердження найкраще відображає Його святість. Бог — інший. Зустріч із Ним — через читання Божого слова, у Євхаристії, в молитві — є джерелом святості для людини. Саме про цю істину нагадує друга частина першого речення Євхаристійної молитви: «Воістину святий Ти, Боже, джерело всякої святості».

Людина має лиш туманне уявлення про Божу святість. Але, зустрічаючи Його, сповнюється цієї божественної святості. З часом ми якимось чином стаємо подібними до Нього. Так само, як поступово переймаєш риси своїх друзів, — так і людина, яка живе близько до Бога, стає певним чином схожою на Бога. Тобто за Його образом — святою. І чимось відмінною від навколишнього світу.

Світом ходить багато різних людей. Безсумнівно, не кожен є святим. Але знаменно, що ті, кого ми сьогодні вшановуємо як святих, переважно вирізнялися чимось надзвичайним. Вони відмовлялися приймати світ таким, яким його знайшли. Іноді, як святий Франциск, вони намагалися перевернути його з ніг на голову. А за цієї нагоди — і себе самих. Щоби зробити все відповіднішим Божому плану.

Після цих слів священника, якими розпочинається Євхаристійна молитва, йде епіклеза, тобто призивання Святого Духа: «Освяти ці дари росою Твого Духа, щоб вони стали для нас Тілом і Кров’ю Господа нашого, Ісуса Христа».

Бог — святий і джерело всякої святості — незабаром освятить хліб і вино, принесені до вівтаря. Ця звичайна їжа стане їжею, що дає життя вічне. Джерелом освячення для тих, хто колись — уподібнившись до Бога — стануть громадянами іншого світу: Небес.

Переклад CREDO за: Анджей Мацура, Wiara