У неділю 10 серпня 2025 року в храмі Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, що у Жванці під Кам’янцем, єпископ Леон Дубравський уділяв помазання св.Каєтана.
Так, у Жванці уділяють помазання очей олією св.Каєтана, хоча парафія освячена в ім’я Непорочного Зачаття. Справа в тому, що жванецький храм — дуже давній, першої половини XVIII століття, і в цій парафії збереглася колишня традиція помазань на честь колишнього покровителя парафії.
Втім, а чи бувають у Церкві «колишні» покровителі?
Хто це має зробити?
Сільські парафії можуть мати маленькі каплички або історичні великі храми; але на сьогодні ситуація в них переважно одна: вони ледве животіють. Отець Томаш Мєркєвич, який є пастирем двох сусідніх сільських парафій — Колибаївки і Жванця — сказав для CREDO:
— Якби не паломники, на цьому святі було би дуже мало людей. У цій парафії залишилося щонайбільше 20 осіб, на недільну Месу приходять 10-15. Багато хто виїхав через цю війну, причому не як ВПО чи біженці, а просто виїхали до Польщі. Дітей з року на рік дедалі менше, залишилися літні парафіяни. Як буде далі — хіба сам Господь тільки знає. Поки що живе пам’ять про святого Каєтана, люди приїжджають сюди, моляться про зцілення очей. Єпископ Леон приїжджає і привозить із собою паломників, тут дає людям настанови, зміцнює їхню віру. Справді, особливо зараз, коли в Україні триває війна, треба молитися за сім’ї і людей, треба їх зцілювати. Бо люди щораз більше розчаровані. Я їх прошу і заохочую до молитви, а вони дедалі сильніше розчаровуються. На це свято колись із Колибаївки, казали мені люди, було піше паломництво. А тепер і в Колибаївці нема тих, хто би пішов пішки до святого Каєтана… Але все одно, будемо молитися і просити Господа про зміни, бо надія є. Я певен, що тільки Господь Бог це все може змінити, це раз, а два — все може змінити саме суспільство. Я вважаю, що коли влада вийде до людей і буде разом із ними молитися, то багато що може змінитися. Я приходив, до старости села в Колибаївці, наприклад, і казав: ви, як люди світські, виходьте молитися з людьми! Бо коли приїжджає єпископ чи священник на молитву, то «у них робота така»; а от якщо ви покажете приклад молитви — це буде зовсім по‑іншому! Так, молитву буду вести я, я священник; але ви маєте вийти, ви маєте піднімати суспільство!
Чудо для наших очей
Єпископ Дубравський, адміністратор Кам’янець-Подільської дієцезії, приїхав до Жванця як справжній пастир: не на урочистий початок Святої Меси, а майже за годину до неї. Для того, щоб сісти в конфесіонал і сповідати людей перед святковою Службою. На кожному святі єпископ Леон нагадує і заохочує: приходьте до Таїнства покаяння і примирення, очищайте ваші душі, єднайтеся з Богом у таїнствах! І сам служить як сповідник, бо закликати можна довго і безрезультатно, а закликати і зробити — це те, що він робить. Також і після початку Меси він просто сказав, що зараз священник знову буде сповідати і хто хоче йдіть, — і відправив о.Олександра Дмитришена, який з ним приїхав, до конфесіоналу.
Бо нам справді потрібно виблагати в Бога чудо миру, а щоб Бог ці молитви почув, треба наше життя побачити у правильному світлі. Зокрема про це сказав о.Томаш на початку Меси:
— Ми прийшли сюди молитися про чудо для нашої очей — щоб ми насправді побачили, що Бог добрий.
Також і єпископ Леон наголосив у своєму вітальному слові, вказуючи на ікону св.Каєтана:
— Бог йому дав Дитятко Ісуса на руки — за його віру, за його велику любов і за все те, що він по собі залишив на цій землі. Ми приходимо сюди, як сказав Христос у Євангелії, — «віра твоя тебе оздоровила», — і хто з вірою приймає це помазання, з великою любов’ю, той може зцілитися. І ви можете отримати відпуст: сповідь, Святе Причастя, молитва за Папу Римського — стараймося користати з цих благ. Коли відходимо, все закінчується. Мертві собі допомогти вже не можуть! А ми можемо сьогодні допомогти: тим, хто вже відійшов до вічності, і собі теж. Будемо просити Господа, щоб він за заступництвом св.Каєтана уділив свої благодаті нам і нашим родинам, нашій державі, президенту, Верховній Раді, війську нашому — як же сьогодні їм всім потрібні дари Святого Духа!
Смиренний реформатор
Проповідь на святі виголосив канцлер дієцезії о. Павло Басистий. Він розповідав про покровителя цієї відпустової урочистості, визначивши два напрямки: що у нас можна назвати спільним зі св.Каєтаном, і що відмінне.
Насамперед, на Поділлі є реальний фізичний слід, який нас пов’язує з цим італійським святим XV-XVI століття. Каєтан (Гаетан Тієнський) був секретарем папи Юлія ІІ. Тоді будувалася і зміцнювалася кам’янецька фортеця, що захищала Поділля від турецької навали. Папа Юлій ІІ залишив Кам’янцеві пожертви, зібрані на Апостольський престол — той самий «Петрів гріш». І за ці кошти постала ліва прибрамна вежа нинішньої Старої фортеці. Вона зветься ім’ям папи Юлія ІІ і має його герб.
Подібно до св.Франциска — покровителя єпископа Леона, який походить із францисканців, — св.Каєтан не бажав приймати пресвітерські свячення, вважаючи себе негідним. Він погодився стати священником уже після того, як став доктором права і був секретарем папи. Також св.Каєтану ми завдячуємо рідзвяними вертепами.
Так, перший живий вертеп організував св.Франциск; але саме св.Каєтан зробив цю традицію народною. Франциск ввів у вертеп живих тварин, а Каєтан вніс місцевий настрій і фольклор до вертепу. Він прикрасив його декораціями з побуту тогочасних людей. Саме такий, близький до реалій життя, вертеп увійшов до кожної домівки, бо перестав бути інсценізацією на Різдво, перетворившись на частину народної традиції.
Приклад його життя важливий тим, що св.Каєтан був реформатором у часи протестантської Реформації — але реформатором смиренним, який насправді допоміг Церкві, а не розколов її. Він не опротестував, як Лютер, священство і апостольську спадкоємність, не відкидав церковного мистецтва, через що в Європі було знищено стільки статуй, храмів, образів, літургійного вбрання; не призвів, як Лютер, до санкціонованих убивств за релігійною ознакою (що викликало Тридцятилітню війну). Каєтан розпочав реформу з самого себе. Став допомагати хворим лікарні св.Якова, вступив до Ораторію Божественної Любові, працював у Римській курії, дбаючи про блага Церкви, а не самого Рима (тут ми повертаємося до побудови башти у Старій фортеці).
Найбагатший святий
Святому Каєтану присвячені каплиці, храми, а також… найбільший банк Італії. Коли майбутній святий жив у Венеції, він заснував там шпиталь для невиліковно хворих. Венеція була на той час пишним і багатим королівством, і пожертви на лікарню було досить легко знаходити. Натомість коли Каєтан перебрався до Неаполя, королівства страшенно гордого і страшенно бідного, він постав перед проблемою: як зарадити гордині бідняків? У Неаполі все завжди «найкраще», там звикли пишатися: «наш» святий Януарій, «наші» чудеса… Пиха бідного нічим не краща за пиху багатія! Отож св.Каєтан прийшов до думки невеликих грошових позик. Правильно організувавши цю справу, він створив перший справжній банк. Ця установа діє і нині, ба навіть це найуспішніший банк Італії!
Каєтан був гранично вимогливим до себе і своїх однодумців та співбратів. Він став співзасновником згромадження театинців, які служили бідним. Завдяки своїй турботі про бідних, старих, самотніх здобув велику пошану в людей. Коли в Неаполі вибухнула громадянська війна, він запропонував себе Богові як жертву, і невдовзі помер.
Він не збудував собі ні кар’єри, ні багатства, ні навіть свого храму. Він навіть не вславився чудами і помазанням! Найдивніше у традиціях — це те, що вони тримаються на вірі і певній «спадковості святих». Помазання св.Каєтана залишилось як відлуння від інших освячень і помазань.
Але чи бувають у Церкві «колишні» цілителі?
фінансово.
Щиро дякуємо!
