Подих Воскреслого

Роздуми до Слова Божого на ІІ Великодню неділю, рік А

Цей фрагмент Євангелії від Йоана є кульмінаційним моментом об’явлення Воскреслого Ісуса.

Спочатку представлена дуже важка, безвихідна ситуація, в якій перебували апостоли. Вони цілий день були замкнені зі страху перед юдеями. Ті, що постановили вбити також і Лазаря після Ісуса Назарянина (Йн 12, 10), вже в перший день тижня, після суботнього відпочинку, могли негайно позбавитися також і апостолів Ісуса.

Вечір, замкнені двері і страх ― це символ смерті апостолів, з якої Воскреслий Ісус йде їх визволити.

Воскресіння Ісуса завжди провадить до нашого воскресіння. Так здійснюються заповіді Христові про мир і радість, які Він залишив ще на Тайній Вечері: Мир вам! І зраділи учні, побачивши Господа!

Перший дар Воскреслого ― це мир! В устах Ісуса Христа звичайне єврейське привітання стає даром спасіння і примирення з Богом. Все, що євреї, вітаючись, лише бажали один одному щодня впродовж віків, нарешті здійснилося. Побажання стало дійсністю ― новим життям в Ісусі Христі. Воскреслий Ісус стає посередині в оточенні своїх учнів, наче Дерево Життя, що знаходилось посеред саду (пор. Бут 2, 9).

Слова «мир вам» звучать сьогодні двічі. Між ними Ісус показує свої руки й бік. Справжнє джерело миру ― це Розп’ятий і Воскреслий Божий Син, Який примирив нас із Отцем.

Ісус повернувся живий з відхлані смерті. Однак остаточне повернення Ісуса до апостолів сталося тоді, коли Він дихнув на них і дав їм Свого Духа. До цього моменту вони лише шукали Розп’ятого у гробниці, бачили відвалений камінь, споглядали поховальні полотна, чули від Марії Магдалини звістку про Воскресіння. Тепер же чують самого Господа, бачать Його власними очима, торкаються Його, відчувають мир і радість. Однак це був би лише короткотривалий досвід одного вечора, якби Ісус не дав їм Свого Духа. Без цього дару християнство було би лише зовнішнім огляданням фактів, а на наступний день ― лише згадкою минулого.

Саме дар Святого Духа довершує Воскресіння і повернення Ісуса Христа до тих, кого полюбив до кінця. Тільки завдяки Святому Духу можливе повне з’єднання з Живим Господом: Мир вам! Як Отець послав Мене, так і Я вас посилаю! Саме така мрія Ісуса, щоб ми жили так, як Він живе! Це стало можливо лише після Воскресіння і дару Святого Духа. Посланий повинен презентувати того, хто його послав (Йн 15, 16). Так само як Ісус, який своїм діянням об’являв присутнього Отця, так і учні своїми ділами мають об’являти у світі Ісуса Розіп’ятого і Воскреслого, і таким чином довершувати справу спасіння.

Для цього Ісус дихнув і дав їм Духа. (Йн 20, 22 = Бут 2, 7) Вдихнув віддих життя, як при сотворінні Адама, і саме в ту мить здійснилося воскресіння апостолів. Ісус їх оживив своїм життям, яке мав від Святого Духа. Тому, існує лише одна місія, та, яка походить від Отця, і за посередництвом Ісуса досягає учнів у Святому Дусі. Дихнув на них ― це нове створіння. Будучи народженими згори, учні можуть передавати це нове життя світу, об’являючи Ісуса не власною силою, але силою Святого Духа, що їх самих оживляє. Для виконання цього завдання апостоли отримують теж силу відпускання гріхів, тобто силу примирення і поєднання інших з Отцем у Святому Дусі.

Передання Святого Духа, Духа Ісуса Христа, ― це не якась одноразова дія, яку досвідчили лише апостоли. Дослівно у перекладі грецький текст звучить: і, СКАЗАВШИ це, дихнув на і КАЖЕ їм: Прийміть Духа Святого! Дар Христового дихання відбувається між Його словами і разом з кожним Його словом. Коли ми говоримо до когось, ми посилаємо слова одночасно із подихом. Без подиху неможливе спілкування. Отже ми отримуємо Святого Духа кожного разу, коли Ісус промовляє до нас, коли чуємо Його слово.

Як Отець послав Мене, так і Я вас посилаю! Можна сказати, що Ісус є подихом Отця у Святому Дусі. Це чудовий образ Святої Трійці, який показує суть нашої місії. Коли промовляємо слова Ісуса Христа, які Він отримав від Отця, кожного разу діє Святий Дух на тих, хто від нас їх чує і слухає.