Часто можна почути, що ми приходимо на роботу, а йдемо від начальника. Але скільки разів за свою кар’єру можна змінити місце роботи з цієї причини? Замість того, щоб утікати геть, слід навчитися давати собі раду з начальством. З кожним (майже) може вийти.

Коли шеф накричав на мене вперше, я подумала, що мені причулося. Наступного разу, коли він критикуючи мою роботу, підніс на мене голос, я ще довгий час оговтувалася, поверталася думками до провалу ще декілька днів і намагалася уникати начальника. Гадаю, це утвердило його в думці, що він робить усе добре. Згодом він припинив розмовляти зі мною, але завжди знаходив привід покритикувати мою роботу. Потім накричав на мене у присутності колег. Я повідомила про проблему вищому керівництву, ми втрьох обговорили ситуацію і вже здавалося, що вона зміниться. На жаль, ставало тільки гірше… Я знала, що це було тільки питання часу, тож пішла з роботи, як тільки знайшла нового роботодавця.

У новій компанії спочатку все виглядало добре, проте настав момент, коли під час великого завантаження роботою керівник кинув у мій бік коментар, не добираючи слів, ще й підвищеним голосом. Я наїжачилася, знову повернувся страх, пов’язаний із попереднім досвідом, що історія повториться. І, коли він знову на мене крикнув, я знову хотіла втекти. Склалося враження, що мені особливо «щастить» потрапляти до керівників‑деспотів. Коли я порозмовляла на цю тему з подругою, вона запитала мене, чи я впевнена, що проблема не в мені: може, це я не вмію спілкуватися з керівництвом? Спочатку, звісно, я обурилася, але потім почала замислюватися. Що довше думала, то більше розуміла: втеча нічого не вирішить. Тож постановила це змінити.

Шанталь Вандер Ворст, авторка книжки «Токсичне управління», вважає, що в конфліктних ситуаціях із начальником не йдеться про те, щоби змінитися самому чи змінити шефа. Треба навчитися правильно реагувати одне на одного. Щоби це стало можливим, треба спочатку визначити токсичний тип управління в компанії.

Шеф‑тиран

Мій колишній шеф був прикладом тирана: легко підвищував голос, не терпів спротиву. Ми почувалися заляканими. Ніхто не знав, що трапиться саме цього дня, ми постійно були напружені. Такий шеф, на думку Вандер Ворст, іде до мети «по трупах» і знає, як маніпулювати співробітниками. Він може погрожувати підлеглим, а в крайніх випадках поводитися навіть агресивно. Що робити з такими стосунками? Передусім попросити чітко (найкраще у письмовій формі) визначити завдання. Під час розмови, незалежно від її перебігу, треба завжди стримувати емоції: не можна дозволити себе спровокувати.

Містер Хаос

Це другий тип токсичного «боса», а радше стиль управління в організаціях. У такій компанії поняття про завдання і відповідальність дуже розмиті. Ніхто до кінця не знає, що відбувається, у співробітників виникає відчуття несправедливості. Шанталь Вандер Ворст радить обходитись із таким босом, як і з тираном, тобто просити про точно сформульоване завдання у письмовій формі: «Якщо я правильно розумію, ви очікуєте від мене цього й цього? Якщо ви маєте інші вимоги, напишіть мені про них, будь ласка». Саме такими фразами ви повинні послуговуватися у листуванні. Виходячи з цього, ми можемо побудувати собі сферу обов’язків і відповідальності.

Емоційно нестабільний

Це амбітний і працьовитий перфекціоніст, який не в змозі приборкати своїх емоцій. Коли приймає працівників на роботу, буває сповнений ентузіазму, але потім достатньо невеликої помилки, щоб він розчарувався. Атмосфера в такій компанії просякнута недовірою; ображеність висить у повітрі. Ворст радить працівникам, над якими стоїть особа емоційно незріла, аби вони зосередилися на своїх завданнях. «Ми не зобов’язані відповідати всім очікуванням боса», — підкреслює вона. Коли шеф у доброму гуморі презентує геніальні ідеї, варто завжди критично на них подивитися з погляду можливості їх втілення. «Ваша ідея —хороша, але чи достатньо у нас коштів і часу на її реалізацію?» — такі питання мають з’являтися під час професійних обговорень.

Тип «4х4»

Трудоголік на всі 100%! Ефективний керівник вибирає саморозвиток, вимагає дуже багато від себе, але й від інших — також; не терпить ліні та слабкості, він — дуже критичний. У цій моделі управління співробітники можуть почуватися некомпетентними, не встигати за керівником. Своєю чергою, керівник не розуміє, що команда може працювати інакше, ніж він. У такій ситуації варто поговорити зі своїм начальником віч‑на‑віч. Якщо він прийняв вас на роботу, значить, мав би бачити у цьому щось добре. Можете розповісти йому, що відчуваєте: «Розмова про 10 проектів одночасно змусила почуватися мене некомфортно. Я б хотіла спочатку зосередитися на перших п’яти, а на наступній зустрічі обговорити решту питань». Важливо показати такому шефові, що нам важливо те, що ми робимо, і ми на цьому розуміємося, але за умови, що робитимемо це згідно зі своїм баченням і можливостями.

Неприязний менеджер

Цей керівник може бути хаотичним, честолюбним або лінивим. Він може представляти різні моделі управління, але особливість, яка відрізняє його від інших, — це байдужість до людей. У працівників складається враження, що він їх недолюблює і на кожному кроці осуджує. Стосовно деяких людей показує гнів, дратується, часто уникає прямої розмови. Це, ймовірно, один з найскладніших типів начальства. На думку Вандер Ворст, у стосунках із таким шефом правило номер один: не сприймати його випадів як особисту образу. Немає ніякого сенсу примушувати його до розмови, оскільки йому цього не потрібно. Краще уникати відвертості на тему емоцій, бо такий керівник може потім використати цю інформацію проти працівника.

Проте незалежно від того, чи стосунки з босом токсичні чи ні, завжди треба робити свою справу, тобто якнайкраще виконувати обов’язки, щоби директорові важко було причепитися до чого‑небудь. У той же час, ми повинні дбати про себе. Кожен працівник має потребу в позитивній мотивації. Якщо керівник не має звички хвалити за добре виконане завдання, можна й самостійно його заохочувати до того: «Правда ж, я виконав добру роботу?» Якщо так і було, то йому не залишиться нічого іншого, як тільки кивнути на згоду. Добре і на тому…

Зі своїм шефом‑тираном я пропрацювала наступних п’ять років. Мені вдалося навчитися з ним співпрацювати. Згодом я дозріла до того, щоб стати шефом для самої себе. Це справді велика перевага: бути незалежною!

Переклад CREDO за матеріалами: Аleteia