Роздуми над Словом Божим на п’ятницю VI Великоднього тижня
У Коринті Господь сказав до Павла у нічному видінні: «Не бійся, але говори і не замовкай, бо Я з тобою, і ніхто не накинеться на тебе, щоби заподіяти тобі зло, тому що багато народу у Мене в цьому місті» (Діян 18, 9‑10). Павлові важко не боятися. Погляньмо на його досвід: «Слуги Христові? Говорю неначе нерозумний: я більш від них. Куди більше в працях, куди більше в тюрмах, під ударами надмірно, у смертельних небезпеках часто. Від юдеїв я прийняв п’ять разів по сорок (ударів) без одного; тричі киями мене бито, раз каменовано, тричі корабель зі мною розбивався, день і ніч перебував я у безодні» (2 Кор 11, 23‑25). Після півторарічної праці в Коринті він, однак, постає перед проконсулом Ахаї, звинувачений юдеями: «Проти Закону оцей переконує людей шанувати Бога!» (Діян 18, 13). Для римських властей немає сенсу займатися такими справами: « … коли суперечка йде про слово, про імена та про ваш Закон, дивіться самі; в цьому я не бажаю бути суддею!» (Діян 18, 15).
Ісус порівнює свою смерть і воскресіння з болючим процесом пологів: «Жінка, коли родить, має смуток, бо прийшла її година. Коли ж народить дитину, то вже не пам’ятає скорботи через радість, що народилася людина на світ» (Йн 16, 21). Страшна смерть на хресті — це немовби пологові болі; а воскресіння — це радісний прихід дитини у світ.
фінансово.
Щиро дякуємо!
