Наука Хреста. Нести хрест із радістю? Це ж неможливо!

Хрест ніколи не буває приємним; його не вибирають і не чекають. Він завжди нав’язаний, даний нам всупереч нашій волі.

Медитація І: Як споглядати Страсті
Медитація ІІ: Чи то наші гріхи розпинають Ісуса?
Медитація ІІІ: Некрасива смерть
Медитація IV: Безсилий Бог
Медитація V: Те, що вже не шокує
Медитація VI: Страсті — найважливіша частина Біблії
Медитація VIІ: Зрада, яка стає миттю прослави
Медитація VIІІ: Поразка Ісуса
Медитація ІХ: Симон ніс хрест не «з Ісусом», а замість Нього

Симону Киринейцю розпорядження солдата не могло принести радість — зокрема тому, що хрест був знаком ганьби. Ніхто насправді не бажає нести хрест! Але часто буває, що, попри наш спротив і бунти, ми мусимо його тягнути. Він звалюється на нас без нашої згоди.

Хрест — це те, що людина відкидає.

Хрест — не неприємно

Ми повинні відкинути сентиментальні фантазування про те, що будемо радісно нести хрест з Ісусом. Доки це буде хрест, вигаданий нами самими, який підвищує нашу цінність у власних і чужих очах, — доти ми його братимемо охоче, можемо навіть ним пишатися, бо це живить наше хворе самолюбство. Однак коли на нас упаде справжній хрест, який розчавлює, — то чи ж ми не станемо його відкидати і злорічити Бога?..

Хрест ніколи не буває приємним, його ніколи не вибирають і на нього не очікують. Він завжди є велінням усуперед нашій волі. Нам треба буде часу, духовного навернення, щоб його прийняти. Я знаю вчителів духовного життя, якими захоплюються тисячі — і які зробили все можливе, щоб утекти від хреста. Він нищить наші плани, наші досягнення, наш образ себе, повагу зі сторони близьких; зрештою, він відбирає в нас життя. Відкинути хрест — це якнайбільш людська реакція, якою Ісус не спокушається і на яку не гнівається, бо прийняти його — це вершина буття учнем Ісуса, і ніхто не приймає його одразу з ентузіазмом.

Радість несення хреста з Ісусом перемішана зі спротивом, сумнівами і розпачем, яких зазнав сам Ісус.

Приймімо допомогу

Коли ми переживаємо якесь страждання — маймо також відвагу прийняти допомогу, співчуття і співстраждання ближніх, як це зробив Ісус відповідно до своїх слів «носіть тягарі один одного».

Інколи наше страждання дає нам почуття цінності, сенсу життя — що навіть може провадити до пихи і використання свого хреста для принижування інших. Не дозволяймо, щоби страждання було знаряддям щось «видурити» в інших. Коли Бог присилає нам нашого Киринеянина — приймімо його доромогу зі вдячністю й радістю. Вміння віддатися в руки інших — наприклад, під час хвороби, інвалідності чи старості, — є ознакою зрілості і смирення. Це вид дитинства, до якого нас закликає Ісус.

Страждання не повинно бути центром нашого життя; але якщо Бог так хоче — зробімо зусилля, щоби прийняти Його допомогу через людей, який Він до нас висилає.

Переклад CREDO за: бр. Дам’ян Войцеховський SJ, Aleteia