Як може звучати реклама цієї компанії? Може, наприклад, «Ваші діти не вміщаються в коляску? Помістяться в перстень» або «Модна мама — намисто із сина»?
Сьогодні можна розвіяти прах померлих людей над океаном, у горах; у деяких частинах світу можна зберігати попіл спалених мертвих у своїх власних будинках, а також спеціалізовані фірми переробляють кремовані останки в діаманти. Новиною, однак, є ідея австралійської компанії, яка переробляє невикористані людські ембріони, що залишилися після процедури іn vitro, на ювелірні вироби. Достатньо надіслати їм соломинку з ембріоном, вибрати біжутерію, заплатити від 80 до $ 600 і чекати на ювелірний виріб із дітей. Проблема полягає в тому, що йдеться про ще живі людські ембріони, а не мертві. Але, на жаль, вже не потрібні. Дешевше і зручніше переробити цих дітей на персні, ніж реактивувати їх до життя, народити, виховати або навіть платити щорік за їхнє подальше зберігання. Це не останки, а живі ембріони — діти, колись за задумом тільки тимчасово введені в стан кріоконсервації, чиї батьки доклали дуже багатьох зусиль, щоби вони були, наважуючись на процедури ЕКЗ. У пункті 19 інструкції «Dignitas personae» серед іншого читаємо: «… пропозиція розморожування таких ембріонів без їхньої реактивації та використання їх для досліджень як звичайних останків неприйнятна». Якщо не можна їм шкодити, розморожувати їх для досліджень і ставитися як до останків, то тим більше не можна їх убивати й робити з них прикраси. Це навіть називають сакральним мистецтвом — як стверджує власниця фірми з виготовлення таких ювелірних прикрас (швидше це мало би називатися «мистецтвом» карним).
У деяких країнах позитивне право дозволяє безкарне знищення ембріонів і неможливо перешкодити клінікам віддавати батькам ембріони, з яких ті можуть зробити прикраси.
Цікаво, як може звучати реклама такої фірми, наприклад, «Помістимо вашу дитину в перстень» або «Ваші близнюки завжди будуть поруч у сережках», «Ваші діти не вміщаються в коляску? Помістяться в перстень» або «Модна мама — намисто із сина»…. Якщо сьогодні роблять персні з уже не потрібних, хоча й ще живих ембріонів, щоби — як сказала одна з матерів, яка зробили прикраси зі своєї дитини — “знайти розраду й радість і нарешті закінчити цей важкий шлях”, то, цілком можливо, в найближчому майбутньому стане модною перероблення старих хворих людей на годинники і це назвуть сакральним годинникарством. А чом би й ні? Звісно, ніби тільки для того, щоби знайти розраду і завершити їхню важку подорож у цьому світі й завжди мати їх при собі. З любові. Тільки до кого? Ніяка це не любов, не радість, а фальшива втіха, коли вбивають ЖИВІ людські ембріони, які, якби тільки отримали шанс розвиватися в утробі матері, могли б народитися живими дітьми. Живих треба годувати, поїти, одягати, в дім прийняти, втішати, відвідувати, а ховати мертвих — не живих. З чого тут радіти і чи знищення власних дітей може втішити батьків? Бог сказав нам у книзі Второзаконня. в п’ятій заповіді: «Lo tircach» — не вбивай! Скільки разів Він ще має нам це повторити?
Переклад CREDO за матеріалами: Дагмара Дзямовська, Gość Niedzielny
фінансово.
Щиро дякуємо!
