«Моліться на вервиці щодня, щоб досягти миру та закінчення війни»
Кілька днів тому з групою паломників я повернувся на Батьківщину з португальського містечка Фатіма. Наша мандрівна спільнота складалася з 48 чоловік (трьох священиків і двох сестер-монахинь включно) і пробула в дорозі два тижні. Ми проїхали понад вісім тисяч кілометрів і відвідали відомі відпустові місця європейського континенту, такі як Лурд (Франція), Фатіма (Португалія), Монсеррат (Іспанія).
Наша найдальша точка — це португальське містечко Фатіма, де рівно 100 років тому, 13 травня 1917 року, трьом дітям з’явилася Діва Марія і через них промовила до світу. Господь промовляв через Богородицю, а Богородиця скористалася допомогою маленьких діточок. Як сто років тому, так і сьогодні це об’явлення дуже актуальне і для нашого часу і для нашої Батьківщини. Слова Богородиці, які вона промовила, говорять самі за себе: «Моліться на вервиці щодня, щоб досягти миру та закінчення війни».
У паломництві мені запали до серця ці обнадійливі слова Марії про кінець війни. Кожна українська душа прагне, щоб не було війни і на нашій землі. Кожен, хто любить цю землю, хоче бачити її мирною та придатною для доброго і комфортного життя її громадян. Кожен, хто втратив когось із рідних, знайомих, близьких, хотів би, щоб Господь в один момент припинив ці жахливі події нашого сьогодення.
Проте багато хто хотів би бачити її мирною, щасливою — але без Бога. Дехто навіть плекає в собі таку хибну надію. А ми, віруючі люди, знаємо, що всякий дар і всяке добро походить від Бога; що саме Він є джерелом миру, джерелом добра, джерелом любові. Без Бога ми на землі ніколи не зможемо знайти миру і щасливого життя. Тому фатімське послання Богородиці, Її люблячі материнські слова є неначе вогником у темряві нашої сучасної боротьби за виживання. Вогник — який не дозволяє опускати рук, а надихає йти вперед і вірити, що з Божою допомогою все зміниться на краще. Але у сьогоднішньому слові я хочу нагадати лише слова Ангела, що їх почули маленькі діти за рік до об’явлення Богородиці, протягом літа-осені 1916 року.
Очевидиця Лусія розказує, що в першій появі вони (діти) побачили постать юнака, від якого випромінювало сяйво, і він сказав: «Не бійтеся! Я — Ангел Миру. Моліться зі мною!» Він промовляв: «Боже мій! Я вірю, поклоняюся, надіюся та люблю Тебе. Перепрошую за тих, які не вірять, не поклоняються, не надіються та не люблять Тебе».
На другий раз Ангел звернувся до дітей зі словами: «Що ви робите? Моліться багато! Найсвятіші Серця Ісуса та Марії мають намір виявити через вас своє милосердя. Приносьте Всевишньому молитви та жертви». Лусія запитала: «Як ми повинні жертвувати собою?» — «Все, що можете, приносіть Господеві як жертву, за відшкодування гріхів, якими Він є зневажений, благаючи про навернення грішників. Добувайте таким способом мир для вашої батьківщини… Самовіддано та з покорою приймайте усі страждання, які Бог посилатиме вам».
І втретє з’явився ангел в той час, коли діти молилися і також повторював молитву: «Пресвята Трійце, Бог Отець, Божий Син, Бог Дух Святий, глибоко вам вклоняюся й жертвую Тіло, Кров, Душу й Божественність Ісуса Христа, присутнього в усіх Дарохранительницях на землі, в надолуженні за образи, святотатства і байдужості, якими Він зневажений. І ради безконечних заслуг Його Пресвятого Серця й Пречистого Серця Марії прошу про навернення бідних грішників…»
Чого варті лише слова Ангела Миру, який і до нас звертається — до кожної української душі — в цей непростий час для нашої Батьківщини! Сьогодні слова Ангела Миру звернені й до нас, дорогі українці, які прагнуть бодай чимось допомогти у цій ситуації і не завжди знають як це зробити. Ангел Миру дає нам дороговказ, як посприяти виправленню ситуації, пов’язаної з війною, і як здобути мир для нашої Батьківщини:
Не боятися!
Вірити Богові!
Поклонятися Господеві!
Надіятися на Нього і любити Його!
Перепрошувати за тих людей, які цього не роблять.
Молитися багато, щоб Серця Ісуса і Марії виявили через нас своє милосердя.
Приносити Всевишньому молитви і жертви та благати про навернення грішників.
Самовіддано і з покорою приймати страждання і випробування.
Перепрошувати Бога за гріхи святотатства і байдужості.
Тому, дорогі наші читачі, переживаючи 100‑літній ювілей фатімських об’явлень і роздумуючи над тим, що сказав Ангел Миру, просімо у Бога благодаті навернення нашого народу, аби наші земляки зрозуміли, що покаяння за гріхи (приступати до Таїнства Сповіді), щира і постійна молитва (не пропускати щоденних молитов і недільної Служби Божої, приступати до Святого Причастя) і дитяча довіра до Господа — це шлях, яким ми можемо здобути мир для нашої Батьківщини.
о. Йосафат Бойко, ВС
(слово редактора Нової Зорі для номера за 11 травня 2017 року)
фінансово.
Щиро дякуємо!
