Львів'яни шукають серед розстріляних своїх рідних на подвір'ї в'язниці №1 у Львові. 3 липня 1941 року. Джерело: Архів Центру досліджень визвольного руху
Відступаючи перед нацистами влітку 1941-го, радянська влада знищила у в’язницях на території Західної України, за різними оцінками, від 9 до 20 тисяч людей. Згодом знищення в’язнів тривало в центральних і східних регіонах.
Одна з перших масових екзекуцій у рамках так званого «розвантаження тюрем» відбулася саме 23 червня 1941-го у в’язниці Луцька. Архівні документи свідчать, що станом на 10 червня у тюремному відділенні управління НКВД у Волинській області утримувалося 2 117 ув’язнених: здебільшого активісти ОУН, священики, інтелігенція. У доповідних записках начальнику тюремного відділення зазначалося, що у зв’язку з бойовими діями біля Луцька з-під варти звільнили малолітніх, «указників» і засуджених за дрібні злочини. Всього 84 особи. Решту розстріляли з кулеметів та закидали гранатами.
У в’язницях Львівщини страти розпочалися 22 червня – першими розстріляли вже засуджених до смертної кари. З проміжного звіту начальника тюремного відділення управління НКВД у Львівській області Лермана відомо, що станом на 24 червня у тюрмах Львова та Золочева розстріляли 2 072 особи. 26 червня затвердили нові розстрільні списки – ще 2 068 осіб вбили впродовж 24-28 червня. До останніх належать й ті, кого радянська влада арештувала після початку наступу Вермахту, не відкриваючи належним чином справ.
5 липня 1941 року капітан держбезпеки Філіппов направив наркому Сергієнку доповідну «Про евакуацію в’язниць західних областей СРСР», в якій зазначена кількість розстріляних. У містах Перемишль, Самбір та Стрий тоді Дрогобицької області знищили 1 368 в’язнів, у тюрмах Станіславської (тепер Івано-Франківської) – 1 000 в’язнів, у Ковелі на Волині – 194, у Дубному Рівненської області – 260.
Фрагмент першої сторінки розстрільного списку в'язниці №3 у Золочеві. Джерело: Архів Центру досліджень визвольного руху
Також розстріли відбулися у Володимир-Волинському, Тернополі, Чорткові, Кременці. За даними радянських офіційних документів, під час так званого «розвантаження тюрем» на Західній Україні знищили близько 9 000 ув’язнених. Втім, за деякими оцінками дослідників, йдеться про понад 20 000 жертв.
Тіла розстріляних ховали у спецмісцях, або ж на території самих в’язниць. Бувало, що, поспішаючи через наближення фронту, енкаведисти залишали тіла своїх жертв незахороненими. У такому разі вони ставали матеріалом для нацистської пропаганди. Поховання жертв цих розстрілів досі виявляють в українських містах.
У червні цього року в Луцьку відбулися археологічні розкопки на місці одного з таких захоронень. У ямі діаметром 5 і глибиною 2 метри знайшли останки 107 осіб. Археологічні розкопки проводило комунальне підприємство Львівської обласної ради з питань здійснення пошуку поховань учасників національно-визвольних змагань та жертв воєн, депортацій і політичних репресій «Доля». Як розповіли дослідники, тіла лежали хаотично. Окрім людських решток, у ямі виявили обпалені залишки документів, гільзи радянського виробництва. За фактом відкриття масового поховання людей, які загинули насильницькою смертю, управління Міністерства внутрішніх справ у Волинській області відкрило кримінальне провадження. Триває судово-медична експертиза знайдених останків.
Також третій рік поспіль триває археологічне дослідження території двору Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького». У 1939-1941 роках, під час радянської окупації Львова, у будівлі розташовувалася в’язниця №1. Як розповів директор музею, історик Руслан Забілий, дослідники знайшли останки 23-х людей. У зв’язку зі знахідкою поліція відкрила кримінальну справу. Триває судово-медична експертиза. Речові знахідки на місці дослідження свідчать, що ці люди були вбиті у період між 1939-1941-м роками. Серед іншого знайдені гільзи від радянської стрілецької зброї. Історики працюють над тим, щоб встановити обставини загибелі похованих у дворі колишньої в’язниці людей.
Сьогодні пам’ять про розстріляних вшановують щороку 23 червня на рівні окремих громад. Український інститут національної пам’яті продовжує закликати до загальнонаціонального вшанування та висвітлення теми в засобах масової інформації.
фінансово.
Щиро дякуємо!
