Початок липня для Житомира став значущим. Як було обіцяно раніше та проголошено під час свячень дієцезіального єпископа Києво-Житомирського, 1 липня 2017 р. відбувся урочистий інґрес владики Віталія Кривицького на житомирську кафедру в соборі св. Софії.
Після спекотного одеського сонця Житомир зустрів свого пастиря прохолодою і довгоочікуваним дощиком — як символ спраглої землі, що так довго чекала на свого єпископа.
Об 11.00 розпочалась урочиста Свята Меса, яка стала впровадженням нового єпископа на його кафедру в Житомирі. На початку канцлер дієцезії о. Віталій Безшкурий зачитав текст призначення від Папи Франциска — буллу.
Єпископ Віталій проголосив проповідь. Виходячи з читань дня, він нагадав, що в житті ми часто дивуємось. Ісус, який загубився в Єрусалимському храмі, також здивував своїх батьків, проголосивши їм першу проповідь. Господь дивує нас, коли Його плани кардинально відрізняються від планів наших. Як Марія, будьмо відкриті на несподівані Божі плани. Роздумуймо, як Вона, про всі слова Господа.
На завершення проповіді єпископ звернувся до священиків, монахів та монахинь своєї дієцезії з проханням про молитву та співпрацю, а до вірного люду — про підтримку та життя серцем.
Служачи в Коростишеві, єпископ Віталій вже зустрівся зі щирою вірою та ревністю католиків Житомирщини, які зберегли віру та її переказують потомкам. Він назвав Житомирську землю «серцем дієцезії».
На завершення Святої Меси, як завжди в Житомирі, було багато привітань і побажань — від представників різних конфесій, влади, парафіяльних груп. Слова вдячності були скеровані також до єпископа Яна Пурвінського, який був першим єпископом у Житомирі з часів Незалежної України.
Для CREDO єпископ Ян прокоментував інгрес нового єпископа так:
— Я дуже радий, що наша дієцезія, яку поновив святий Папа Йоан Павло ІІ, має знову свого єпископа. Свячення владики Віталія у Києві відбулися в знаменний день — 16 річниця візиту святого Папи до столиці України, коли він до нас приїхав, нас усіх благословив, молився разом з нами. Я дуже радію, що є вже третій єпископ Києво-Житомирської дієцезії за час української незалежності, а ще більше радію тому, що цей єпископ — молодий. Молодим, як кажуть, завжди відкрита дорога!
Але й не тільки сама дорога, — продовжив єпископ Ян. — Із його побожністю, з його великою любов’ю до людей, до вірних нашої дієцезії та до священиків — я думаю, що єпископ Віталій Кривицький принесе багатий урожай у цій дієцезії, багато зробить доброго.
Для нас це дуже радісний день, що ми вже не сироти і столиця наша не вакантна. Хотів би йому від щирого серця побажати благодатей Божих, благословення Божого, опіки Пресвятої Діви Марії Бердичівської. Ну і вам усім, дорогі брати і сестри, які нас читаєте в католицькій пресі, хотів би сказати: моліться за молодого єпископа, просіть для нього Божого благословення, потрібної мудрості, любові, аби він насправді був отцем для нас усіх, провадив нас всіх до Неба. Хай Бог йому благословить, а вас усіх закликаю до молитви за нього!
Єпископ Ян має не один привід радіти призначенню пастиря на свою колишню дієцезію. Зокрема, свячення владики Віталія відбулися в день його власних іменин.
— Я так думаю, що це Бог мені приніс такий подарунок, — сказав він, усміхаючись. — Після минулих тяжких часів я тут, у Києво-Житомирській дієцезії, був першим єпископом, на чиї плечі було звалено все. Будувати дієцезію треба було від самих фундаментів, і можу навіть сказати, що «нижче фундаментів» треба було відбудовувати. Сьогодні вже ці фундаменти, на мою думку, добре закладені. Тепер треба зміцнювати стіни, будувати далі — а це мають робити вже наші наступники. Ось уже після мене прийшов другий єпископ на дієцезію, який виконуватиме цю працю. І нехай Бог йому благословить!
З використанням матеріалів: Ecclesia Catholica St. Alexandri – Chronica Paroecia та Київсько-Житомирська дієцезія
фінансово.
Щиро дякуємо!
