«Це важливе голосування — новий крок у пошуках миру».
Так архиєпископ Сільвано Томазі, колишній представник Святого Престолу при ООН, а сьогодні — делегований секретар Дикастерію сприяння цілісному розвиткові людини, прокоментував схвалення 122‑ма країнами ООН Договору про заборону ядерної зброї.
Формально ухвалений документ забороняє використання ядерної зброї. В голосуванні, яке відбулося 7 липня 2017 р., не брали участі країни, які володіють ядерною зброєю, як і країни, що входять до НАТО. На їхню думку, цілі документу — наївні й недосяжні, зокрема, на тлі ядерних випробувань Північної Кореї.
Спілкуючись із Фабіо Колаґранде (RV), архиєпископ Томазі розповів: уже кілька років деякі країни, включаючи і Святий Престол, трудилися над тим, щоб заборонити не лише використання, а й навіть володіння ядерною зброєю. «Цей шлях, — сказав він, — особливим чином розпочався після зустрічі у Відні в листопаді 2014 року. Звертаючись до її учасників за посередництвом послання, Папа Франциск наполіг, що не є розумним ставити безпеку в залежність від володіння ядерними озброєннями, а придбання і володіння ядерною зброєю чи ядерними вибуховими пристроями названо воістину неприйнятним. Згідно з новим трактатом, цього не можна чинити».
Відповідаючи на зауваження журналіста про те, що країни, які володіють такою зброєю, не брали участі ні в голосуванні, ні в працях комісії, що готувала документ, ватиканський дипломат погодився: прийняття такого Договору згаданими країнами бачиться трохи ідеалістичним. Але в цій ситуації, на його думку, слід було заповнити юридичну пустку.
«Якщо візьмемо до уваги, що хімічна й біологічна зброя, протипіхотні міни, касетні бомби належать до озброєнь, чітко заборонених міжнародними конвенціями, натомість майже нічого не було — юридична пустка — щодо ядерної зброї, яка є набагато нищівнішою від озброєнь, заборонених згаданими конвенціями, бачимо, що розпочинається шлях у напрямку творення ментальності, яка з часом приведе до усвідомлення того, що безпека країни (чи всіх країн) полягає не у володінні ядерною бомбою, а в тому, що жодна країна її не матиме», — зазначив архиєпископ Сільвано Томазі.
«Чому Святий Престол, а також європейські й американські єпископи, виступають проти політики ядерного стримування, якою досі завжди виправдовувалося володіння ядерною зброєю? Чи цей принцип утратив свою дієвість?» — було останнє запитання, на що ватиканський дипломат відповів:
«Під час Холодної війни стримування було прийняте як один зі способів встановити рівновагу, яка б запобігла практичному використанню ядерних озброєнь. Обставини змінилися: незважаючи на “Угоду про непоширення”, маємо деякі країни, що додали до своїх арсеналів атомну бомбу, як от Пакистан, Індія, Ізраїль, а тепер ще й Північна Корея. Але ми повинні зважати на те, що ця взаємна загроза смерті не є дорогою, на яку повинен ступити людський рід: шлях, на який слід ступити, — це співпраця й шукання постійного діалогу через дієві міжнародні структури. Безпеку гарантує діалог, а не сила».
За матеріалами: Радіо Ватикану