П’ятнадцята дієцезіяльна ніч чування відбулася 6-7 серпня у санктуарії Ісуса Назарянського, що в Браїлові на Вінниччині.
«Цей санктуарій вже не одне століття вітає паломників. І ми всі приїхали сюди з нашими надіями і сподіваннями. Ми може не до кінця усвідомлюємо, що у нас на серці, але Ісус це знає. Тож довірмося Йому. Подякуймо Богу і за те, що попри всі негаразди, попри все, що відбувається в країні, попри війну, яка точиться на Сході, де гинуть наші земляки, де страждають люди, ми можемо збиратися тут. Подякуймо за те, що ми не здригаємося від пострілів, за те, що маємо хліб і воду… Ісус пам’ятає про всіх, хто страждають. А ми знаходимося тут, не тому, що ми кращі, а тільки тому, що нас сюди привела Божа благодать. Попросімо у Господа, щоб не зважаючи на втому, ми повернулись до своїх домівок щасливими і преображеними», — такими словами привітав паломників багаторічний організатор цього заходу настоятель парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в с. Мурафа (Вінницька обл.) о. Павло Каліновський.
«Цей санктуарій, як і кожний санктуарій, — сказав для CREDO єпископ Кам’янець-Подільської дієцезії Леон Дубравський, — має велике значення не тільки для дієцезії, а для всієї Церкви. Адже дієцезія — це Церква. Санктуарій — це місце, де збираються люди, а де збираються люди — там присутній Бог. Як сказав Ісус: “Де двоє або троє зібралися в ім’я Моє, там Я є».
Санктуарій, це освячене місце, і тут особливим чином проявляється Божа благодать. Я сам, коли приходжу сюди, цю благодать відчуваю. І тому, як єпископ, я хочу сюди приходило якомога більше людей, щоб вони якомога більше черпали з цього резервуару «живої води». Нарешті — тут люди перемінюються. А це дуже важливо, щоб ми навчились перемінюватися. Навчились бачити діла Божі, Його чудеса, які Він робить в нашому житті і в житті інших людей. Навчились давати свідчення нашої віри. Адже світ, як казав Папа Бенедикт ХVI, потребує свідків віри. І тут ми стаємо цими свідками віри, яких потребує світ».
Торкаючись особливостей цьогорічного чування, о Павло Каліновський сказав для CREDO: «Кожного року чування присвячене якійсь темі. І все обертається навколо неї. Наприклад, минулого року – Року Божого Милосердя – темою було Боже Милосердя. Тоді приїхало багато людей. Нинішній рік – це рік 100-річчя Фатімських об’явлень. Тому й тема цьогорічного чування – “Величає душа моя Господа” – як видно із самої назви, присвячена Діві Марії». Щодо кількості паломників, о. Павло зазначив, що в останні роки (а він організує такі чування вже 12 років підряд), їх кількість не зменшується, а й навіть потрохи збільшується. Цього разу у Браїлові зібралося 430 вірних з багатьох парафій, як зі Кам’янець-Подільської дієцезії, так і з поза її меж – з Житомира, Бердичева, Гайворона тощо. Серед цих більш ніж чотирьохсот паломників, що з’їхались організованими групами або самі, був і «старий знайомий» – 77-річний хмельничанин Тадеуш Сова, котрий цього року сам один пішки йшов на відпуст до Летичева з Хмельницького, а потім – до Бердичева з Уланова. До Браїлова він прийшов зі Жмеринки. «Йшов три години, – говорить пан Тадеуш, – якби не дощ, дійшов би швидше»
Тема заходу визначила і тему (а також і назву) конференції, яку проголосив настоятель парафії св. Станіслава м. Буськ(Львівська обл.) о. Ян Стахура МS. «Я намагався підкреслити, — сказав для CREDO о. Ян, — що Марія не тільки величає і прославляє Господа, а й закликає нас це робите. І не тільки словами. Марія прийшла до своє родички Єлизавети, щоб допомагати їй, щоб їй служити. Пресвята Діва закликає і нас, щоб ми служили тим, хто потребує, закликає допомагати іншим людям. І, в першу чергу – допомагати йти по дорозі до вічного життя».
Думки, викладені ним у конференції, о. Ян продовжив у своїй проповіді, яку проголосив під час очолюваної єпископом Леоном Дубравським св. Меси свята Преображення Господнього: «Апостоли – свідки Преображення на горі Тавор – бачили хмару. Хмара, як знак присутності Бога, з’являється також і в Старому Завіті: коли ізраїльський народ виходить з Єгипту і йде через пустелю; коли Мойсей розмовляє з Богом на горі Синай; коли Мойсей входить в намет зборів. З хмари апостоли чують голос: «Це – мій улюблений Син, що Я Його вподобав: Його слухайте». І це – знак для нас. Це ми є сучасними апостолами, це ми повинні своїм життям свідчити про Ісуса Христа. Для цього потрібна міцна віра, бо там, де з’являється віра, відбуваються великі речі. В наших руках – спасіння інших людей, тому що наша віра міняє світ. Міняє, в першу чергу, наші серця, серця ближніх, міняє життя цілих народів. Для нас це заклик міцно зв’язати життя з Ісусом Христом. Заклик подивитись на свій дім, на те, на якій основі ти його будуєш, на чому ти опираєш своє життя: на Ісусі чи на цінностях цього світу, які рано чи пізно проминуть. Якщо на Ісусі – не програєш. Якщо на цінностях світу – це значить, що настала пора навертатись і прийти до Бога. Настала пора просити: Господи, переміни мене, мою парафію, мою Вітчизну, увесь світ, щоб в усіх його куточках прославляли Твоє ім’я».
«У нинішні неспокійні часи ми згадуємо про ті благодіяння, які отримував наш народ, прибігаючи під опіку Пресвятої Діви Марії», — сказала місцева парафіянка Руслана Козловська. Вона розповіла про цікаву і мало знану сторінку історії браїлівської парафії. Браїлівський санктуарій відомий завдяки чудотворній статуї Господа Icyca Назарянського. Але в цій парафії, в якої кілька разів влада відбирала храм – не тільки в радянські, але й в дорадянські часи – була ще й чудотворна ікона Божої Матері. Інша браїлівчанка – Оксана Семенюк – поділилась свідченням чудесної опіки Ісуса Назарянського. Оксана одужала від хвороби, з якою не могли порадити лікарі.
«Чи актуальне Фатімське послання нині?» – це питання поставив о. Павло, розпочинаючи іншу частину чування, яку він сам назвав «Фатімським блоком». І сам же на нього відповів: «Актуальне, як ніколи. Сто років тому Матір Божа зверталась з конкретним проханням. Зверталась і до можновладців, і до простих людей. Люди не прислухались до цих прохань. Хтось, може, не повірив, а хтось, може, подумав що його це мине. Про наслідки цього нам говорить історія».
Учасникам чування було показано фільм «Фатіма очима українців». Потім віряни вийшли з храму і, на чолі з владикою Леоном Дубравським пройшли у процесії за фігурою Фатімської Богоматері вулицями нічного Браїлова.
Віряни молились Розарій в тих намірах, в яких просила молитися Пресвята Діва.
Відчути себе ближче Бога, почути Його голос вірним допомагав музичний супровод. Розповідаючи CREDO про це служіння, керівник музичної групи декан факультету сакральної музики Інституту Богословських Наук (м. Городок, Хмельницька обл.) о. Ярослав Росочинський часто вживав слово «радість» «Як і кожного року, – сказав священик-музикант, – ми готувались кілька днів. Музичне оформлення чування —це, в основному, твори, скеровані на прославлення. Особисто я вже чимало років беру участь у чуванні в Браїлові в складі музичного служіння. Перше, що це мені дає – це радість служіння. А коли радієш – час летить швидко. Тому і дні, коли ми готуємось, і саме чування здається однією миттю. Але є також і радість чисто людська, бо як завжди можна кілька днів побути з друзями, з якими служиш вже не один рік, поспілкуватись. І також – радість від того, що до нас приходять нові люди. Майже кожного року з’являється хтось новий. І ми, дійсно, стаємо як одна родина».
Друга половина чування — відпуст св. Каетана — розпочалась зі Служби Божої. Ії, як і св. Месу Преображення, очолив єпископ Леон Дубравський, він же і проголосив проповідь.
Його Преосвященство торкнувся багатьох тем.
Святі, – сказав він, – поставлені Богом для опіки над нами. Тому в родинах потрібно виховувати побожність до святих. Перший крок до цього: молитись – батьки за дітей, діти за батьків – особливо в день народження, в день іменин, а за померлих – вдень «народження для неба» за заступництвом святих, імена яких вони отримали в таїнствах Хрещення і Миропомазання. Бог дає нам час, а буде цей час використаний, чи буде змарнований – залежить від нас самих, від того, як ми цінуємо благодать Хрещення, як розуміємо який це для нас дар».
Торкаючись війни на Сході, владика сказав: «Ті, хто наживаються на цій війні, не розуміють, що за кожний постріл, за кожну вбиту людину, вони будуть нести кару в пеклі. Тому потрібно молитись, щоб Господь відкрив їм очі».
Його Преосвященство заохочував молитись за заступництвом Діви Марії і св. Каетана за вирішення проблем в країні і в родинах, показавши, що причиною цих проблем є безвідповідальність людей, яка, в свою чергу, є наслідком нехтування Божими заповідями, а також, знову звертаючись до Фатімських об’явлень, закликав до щоденної молитви Розарія і Причастя у п’ять перших субот. «Так, – сказав владика, – ми зможемо врятувати родину, країну і світ».
На закінчення проповіді єпископ у притаманній йому «інтерактивній» манері запитав у кількох людей, в основному – молодь, за що вони прийшли молитись на Службі Божій і з яким наміром прийматимуть Причастя. Помітивши затримки у відповідях, сказав: «Намір потрібно пробуджувати ще йдучи до храму, а й, навіть, з самого ранку. Чи не є така наша пасивність причиною того, що Господь не вислуховує наших прохань?»
Після звершення св. Меси віряни вийшли на вулицю. Тепер нічним містечком йшла Хресна Дорога.
Учасники Хресної Дороги пожертвували її за тих, хто беруть участь в стражданнях Христа, за мир і спокій в нашій країні, за тих, хто заради цього віддав своє життя, за те, щоб наш народ відродився у Христовій вірі.
Ніч чування завершилась раннім ранком 7 серпня обрядом помазання очей святим єлеєм на честь св. Каєтана.
фінансово.
Щиро дякуємо!
