Ніколи не слід втрачати здатності почуватися любленими, бо здатність любити можна відновити, а коли втрачається здатність почуватися любленим — втрачається все.
На цьому наголосив Папа Франциск під час ранкової Святої Меси у вівторок, 7 листопада 2017 р., коментуючи Христову притчу про запрошених гостей, які відмовилися прийти на гостину.
Перші запрошені не хотіли прийти, бо їх не цікавило ніщо, крім власних інтересів, які вони вважали більшими від запрошення. Один купив волів, інший — поле, ще інший одружився… За словами Святішого Отця, їх, по суті, цікавив лише заробіток. Вони настільки були прив’язані до інтересів, що це полонило їхній дух, так що вони виявилися нездатними «зрозуміти безкорисливість запрошення». І цього слід остерігатися.
«Коли не розуміємо безкорисливості Божого запрошення, ми вже нічого не розуміємо. Божа ініціатива завжди безкорислива, — наголосив Папа. — Чи за вхід на цей бенкет треба заплатити? Вхідний квиток — це бути хворим, убогим, грішником… Бути потребуючим, тілом чи душею. Відчувати потребу в любові».
Отож, існує два наставлення: з одного боку, Бог, який не вимагає жодної платні й пізніше каже слузі привести бідних, калік, добрих і злих, тобто, бачимо “безмежну” безкорисливість; а з іншого — поведінка запрошених, які не розуміють безкорисливості. Ті другі також схожі до старшого брата з притчі про блудного сина, що казав батькові: “Оцей витратив усі гроші, розтринькав спадщину на блуд і гріхи, а ти робиш для нього свято?”»
«А мені, доброму практикуючому католику, який щонеділі ходить на Святу Месу, виконую всі приписи, — нічого?» — перенісши згадане наставлення на сучасний лад, Папа зауважив, що така людина не розуміє безкорисливості спасіння, вважаючи, що воно є плодом купівлі-продажу. «Ні, спасіння є безкорисливим! І якщо не увійдеш у цей динамізм безкорисливості, ти нічого не зрозумів. Спасіння — Божий дар, на який я можу відповісти іншим даром: даром свого серця», — наголосив Святіший Отець.
За словами Наступника святого Петра, ті, які відмовилися прийти на бенкет, почуваються в безпеці, спасенними по‑своєму, в своїх інтересах. Вони, однак, втратили «найбільшу і найпрекраснішу річ», якою є «здатність почуватися любленими».
«І коли ти втрачаєш — не здатність любити, бо її можна відновити, але здатність почуватися любленим, — то вже не існує надії: ти все втратив. Це нагадує про Дантів напис на вході до пекла: “Облиште надію”. Ти все втратив. Ми ж згадаймо про Господа, який мовить: “Кажу вам, що хочу, аби дім мій наповнився”. Того Господа, який настільки великий, настільки люблячий, що у своїй безкорисливості хоче наповнити дім. Просімо у Господа, щоби вберіг нас від втрати здатності почуватися любленими», — закликав Папа Франциск.
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
