«Для Бога немає нічого неможливого» — ці слова з Євангелія від Луки стали гаслом молитовної зустрічі для подружжів у кризі та їхніх рідних, яка відбулась 25 листопада в санктуарії Божого Милосердя у Вінниці.
Мета цього заходу, організованого Дієцезіяльним душпастирством родин Кам’янець-Подільської дієцезії та санктуарієм Божого Милосердя, полягала в тому, щоб допомогти сімейним парам, що вже близькі до розвалу, врятувати свій подружній зв’язок, а тим, хто залишився покинутими своєю другою половиною — отримати силу та мудрість на подальше життя в їхньому становищі. У зустрічі взяли участь понад 30 чоловіків і жінок із 7-ми парафій Кам’янець-Подільської і Києво-Житомирської дієцезій.
Особливістю зустрічі стало те, що її проводили представники Спільноти складних подружжів «Сихар» із Польщі. Представники цієї спільноти вже бували в Україні: тижнем раніше вони брали участь у Всеукраїнській зустрічі душпастирства родин. Але якщо там вони представляли спільноту, то до Вінниці вони прибули вже для роботи з конкретними людьми – учасниками зустрічі.
Спільнота Сихар народилася в одній з варшавських парафії з ініціативи трьох чоловіків, чиї сакраментальні подружжя розпались, але самі вони бажали залишитися вірними як подружній обітниці, так і дружинам, котрі їх покинули. В їхній парафії проводились зустрічі для несакраментальних подружжів. Вони ж прийшли до священика, котрий ці зустрічі проводив, і сказали, що не хочуть створювати несакраментальні подружжя, а хочуть залишитися вірними своїм дружинам, і попросили допомогти їм душпастирською опікою. Так створилась перша спільнота «Вогнище вірної любові Сихар». Назва спільноти пов’язана із євангельським оповідання про розмову Ісуса з жінкою-самарянкою з містечка Сихар біля криниці, в якої, за словами Господа, було п’ятеро чоловіків, та й теперішній їй зовсім не чоловік. Чому саме з цим епізодом? Тому що учасники спільноти розуміли, що для зцілення подружжя потрібно особисто зустріти Христа, як зустріла Його самарянка біля криниці. Нині в Польщі налічується близько 50 «Вогнищ вірної любові». Їх провадять світські особи, які самі пережили або переживають розлучення або глибоку кризу подружнього життя. В основі діяльності спільнот лежить міцне переконання, що кожне сакраментальне подружжя, перед якою кризою воно б не опинилось, можна врятувати, і, навіть, якщо чоловік і жінка розійшлись і одне з них живе у несакраментальному зв’язку, вони і далі залишаються чоловіком і дружиною, і такими стають перед Богом. Звідти й інша назва спільноти Сихар: «Спільнота вірної подружньої любові». Про це, представляючи спільноту, учасникам зустрічі розповів у своїй конференції гість з Польщі пан Марек.
У другій конференції пані Ельжбета розповіла про методи діяльності спільноти, тобто – конкретно про те, як рятувати сакраментальне подружжя.
Після спільної молитви Коронки до Божого Милосердя та адорації Пресвятих Дарів, гості з Польщі поділились з українськими братами своїми свідчення про особистий досвід боротьби за збереження своїх родин. Зустріч завершила св. Меса, яку очолив кустодій санктуарію Божого Милосердя та відповідальний за Рух Світло-Життя в Україні о. Ярослав Ґонсьорек. У своїй проповіді, яку пов’язав з літургійним читанням Євангелія від Луки 20, 27-40, він сказав: «У своїй розмові з садукеями про те, чиєю дружиною буде після воскресіння жінка, що була одружена з сімома братами, Ісус відкриває властиву перспективу мислення про подружнє життя. Подружнє життя — це дорога, яку Бог дає нам, щоб навчитись любові, а її кінцева мета – з’єднання з Богом. Тому подружжя може бути вдалим лише тоді, коли ми усвідомлюємо цю мету і пам’ятаємо, що подружнє життя – дорога до неї».
Підводячи підсумок зустрічі, о. Ярослав сказав для CREDO: «На мою думку, дуже важливими були свідчення, які показали, по-перше, що кожне подружжя можна врятувати, тому з якими труднощами воно б не зустрілося, не можна впадати в безнадію. А по-друге – що перебування в подружній вірності, коли тебе залишили, само по собі має велику цінність і є дорогою до Неба. Такі зустрічі можуть допомогти зруйнувати розповсюджений в Україні стереотип, що коли подружжя не вдалось, потрібно розлучатись і створювати друге. Сподіваюсь, що учасники зустрічі роз’їхались з переконанням, що розлучення і нове подружжя – не вирішення ситуації. А справжнє вирішення ситуації — вірна любов незалежно від постави іншої особи».
«Хотілось би, — продовжив о. Ярослав, — щоб Вогнища вірної любові поставали і в Україні, але для цього потрібна ініціатива мирян. А тоді, без сумніву, знайдуться священики, котрі будуть їм допомагати».
фінансово.
Щиро дякуємо!
