Літургійні читання на 27 квітня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Субота  Лазарева.
Св. свящмуч. Сммеона, родича Господнього.
Преп. Стефана, єп. Володимир Волинського

Апостол
Євр 12, 28 – 13, 8

28 Тому, одержуючи не­похитне Цар­ство, маємо благодать, якою слу­­жимо до вподоби Богові з по­бож­ністю і страхом. 29 Адже наш Бог — це нищівний вогонь.

1 Нехай утверджується братолюбність! 2 Не забувайте гостинності, бо за­вдяки їй деякі, не відаючи, го­стин­но прийняли ангелів. 3 Пам’ятайте про в’язнів, наче з ними ув’язнені, — про тих, які стра­ж­дають, бо й ви самі перебуваєте в тілі. 4 Шлюб у всіх нехай буде у великій пошані, й ложе незаплямоване, а роз­пусників і перелюбників суди­ти­ме Бог. 5 У поведінці будьте не грошо­люб­ні, задоволені тим, що маєте. Бо Він сказав: Я тебе не покину і не від­ступлю від тебе! 6 Тому ми відважуємося гово­ри­ти:
Господь — мені помічник, тож я не боятимусь.
Що зробить мені лю­дина?
7 Згадуйте ваших на­став­ни­ків, які проповідували вам Боже Слово, і, дивлячись на кінець їх­нього жит­тя, наслідуйте їхню віру. 8 Ісус Христос учора, сьогодні й навіки Той самий!

Євангеліє
Йо 11, 1-45

1 Був один хворий, Лазар з Ви­танії, із села Марії та її сестри Мар­ти. 2 Це була та Марія, яка помазала Господа миром та обтерла Його ноги своїм волоссям; її брат Лазар хво­рів. 3 Сестри послали передати Йому: Господи, той, кого Ти любиш, хво­ріє.
4 Почувши це, Ісус сказав: Ця хво­­роба не на смерть, але для Божої слави, щоби Божий Син прославився через неї! 5 Ісус любив Марту, і сестру її, і Ла­заря. 6 Та коли почув, що він хворіє, то залишався два дні на тому місці, де перебував. 7 Після цього звелів учням: Пі­де­мо знову в Юдею! 8 А учні сказали Йому: Учителю, таж ось юдеї намагалися Тебе ка­мін­ням побити, а Ти знову туди йдеш? 9 Ісус відповів: Хіба не дванадцять годин є на день? Якщо хто ходить вдень, не спотикається, адже бачить світ­ло цього світу. 10 Якщо хто ходить уночі, то спо­тикається, бо немає світла в ньому! 11 Сказавши це, вів далі: Наш друг Лазар заснув, — піду роз­бу­ди­ти його. 12 А Його учні сказали: Господи, як­що заснув, то одужає! 13 Ісус сказав про його смерть, а вони подумали, що Він говорить про зви­чайний сон. 14 Тоді Ісус сказав їм прямо: Ла­зар помер; 15 і радію за вас, що Я там не був, щоб ви повірили; та ходімо до нього. 16 Тоді Тома, званий ще Близнюком, сказав іншим співучням: Ходімо й ми, щоб померти з Ним!
17 Коли Ісус прийшов, то знайшов, що він уже чотири дні як перебуває в гробі. 18 Витанія була поблизу Єруса­лима, якихось п’ятнадцять стадій, 19 тож багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб розрадити їх за брата. 20 Коли ж Марта почула, що йде Ісус, то вийшла Йому назустріч. Марія ж сиділа вдома. 21 Марта сказала Ісусові: Гос­по­ди, якби Ти був тут, не помер би мій брат. 22 Але й тепер знаю, що Бог дасть Тобі те, що лише попросиш у Бога. 23 Ісус каже їй: Твій брат вос­кре­с­не! 24 Говорить Йому Марта: Знаю, що воскресне у воскресінні, остан­нього дня. 25 Та Ісус їй сказав: Я є воскресіння і життя; хто вірить у Мене, — хоч і по­мре, буде жити. 26 І кожний, хто живе й вірить у Ме­не, — не помре повік. Чи віриш ти в це? 27 Каже Йому: Так, Господи, я по­вірила, що Ти — Христос, Син Божий, який приходить у світ.
28 Сказавши це, вона пішла й по­кликала свою сестру Марію. Вона пошепки промо­ви­ла: Учитель прийшов і кли­че тебе! 29 Та ж, як почула, швидко встала й пішла до Нього, 30 оскільки Ісус ще не прийшов до села, а був на тому місці, де зустріла Його Марта. 31 А юдеї, які були з нею в хаті й по­тішали її, побачивши, що Марія швид­ко встала й вийшла, подалися за нею, гадаючи, що вона пішла до гробниці, щоб там поплакати. 32 Коли Марія прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, то впала Йому до ніг і промовила: Господи, якби Ти був тут, мій брат не помер би! 33 Ісус, побачивши, що вона пла­че, та юдеї, які прийшли з нею, та­кож плачуть, розжалобився ду­хом і сам зворушився. 34 І Він запитав: Де ви його поклали? Йому відповіли: Господи, іди по­глянь! 35 Ісус заплакав. 36 А юдеї загомоніли: Дивись, як Він любив його! 37 Деякі з них зауважили: Хіба не міг Той, хто відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер?
38 Перебуваючи у внутрішній жа­­лобі, Ісус підходить до гробниці. Це була печера, до якої прилягав ка­мінь. 39 Ісус промовив: Відваліть ка­мінь! Марта, сестра померлого, сказала Йому: Господи, вже чути за­пах, бо чотири дні вже минуло! 40 Ісус їй відповів: Хіба не сказав Я тобі, що коли будеш вірити, — по­бачиш Божу славу? 41 Відвалили камінь від печери, [де лежав по­мерлий]. Ісус звів очі вгору й про­мовив: Отче, дякую Тобі, що Ти ви­слухав Мене. 42 Я знав, що Ти завжди Мене вислуховуєш, але задля натовпу, який стоїть довкола, Я сказав, — аби по­ві­ри­ли, що Ти Мене послав! 43 Промовивши це, Він вигукнув гучним голосом: Лазарю, вийди сю­ди! 44 І померлий вийшов. Руки й ноги його були обмотані полотном, а його обличчя обв’язане хусткою. Каже їм Ісус: Розв’яжіть його й звільніть, щоб міг ходити.
45 Тоді багато юдеїв, які прийшли до Марії та побачили, що Він зро­бив, повірили в Нього.