Хто наближає прихід Небесного Царства? (оновлено)

Роздуми до Слова Божого на суботу Першого тижня Адвенту

Усе Євангеліє від святого Матея поділяється на 5 промов Ісуса Христа. Матей, який пише своє Євангеліє до християн єврейського походження, подає Ісусове вчення на зразок П’ятикнижжя Мойсея. Кожна з п’яти промов Ісуса розпочинається характерним реченням: Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу (Мт 9,35 = Мт 4,23).

Матей представляє Ісуса Христа як Пастиря, прообразом якого був Мойсей. Тепер сам Бог в Ісусі Христі вестиме свій народ на зелені пасовиська. Однак, що бачить Ісус? Що Його найбільше турбує і болить Йому? Він, бачивши юрми народу, милосердився над ними, бо вони були стомлені й прибиті, немов ті вівці, що не мають пастиря. Він бачить усі болі свого народу, які перераховані дуже детально: стомлені, виснажені, покинуті, залишені без опіки. У шостому вірші десятого розділу вівці названі одним лише словом «загиблі».

Саме з великого милосердя, зі «зворушення лона» (дослівний переклад) родиться прохання Ісуса про молитву за працівників на Божих жнивах, тобто за покликаних до священства. Це прохання стає абсолютно винятковим, якщо візьмемо до уваги, що інших прохань Ісус нам не залишив. Усе, про що маємо просити, міститься у семи проханнях «Отче наш». Отож, додаючи прохання за працівників на жнивах, Господь ставить молитву за священиків на рівні з «Отче наш».

Їм він доручає владу свого служіння: Прикликавши своїх дванадцять учнів, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб їх виганяли і лікували всяку хворобу й усяку неміч. Послані Ісусом Христом наближають Царство Небесне народові: Ідіть, проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне — близько. Ось чому це Євангеліє подане Церквою у період Адвенту.

Важко переоцінити значення пастиря для овець. Коли забракне пастиря, вівці розпорошуються, адже мають слабкий зір. Але в овець добрий слух. Тому пастир їх згуртовує своїм голосом, веде на зелені пасовиська, провадить над тихі води, щоб напоїти. У хвилини загрози вівці без пастиря стають повністю беззахисні. Часто усе стадо потрібно переводити через небезпечні долини, щоб знайти краще місце: Навіть коли б ходив я долиною темряви, — я не боюся лиха, бо ти зо мною (Пс 23,4).

Справді, Господь є з нами у своїх священиках, які покликані проголошувати присутність Царства, говорячи добре відомі нам слова: «Господь з вами».