Дитячі капризи і діла мудрості

Роздуми до Слова Божого на п’ятницю ІІ тижня Адвенту

Сьогодні в Слові Божому маємо одну з небагатьох притч, пояснених самим Ісусом Христом. Мова про опір Божому Царству.

Ще старець Симеон заповідав у храмі перед Йосифом та Марією: Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя (Лк 2,34). Пригадуються також слова з Прологу апостола Йоана: Прийшов до своїх, та свої Його не прийняли (Йн 1,11). Ісус продовжує проголошувати Небесне Царство. Події розгортаються між першою і другою Пасхою, коли швидко вигорів перший ентузіазм і запал віри, і почалися перші протиріччя та небезпеки. Третя Пасха стане останньою.

Дивно, що Ісус, який брав дітей в обійми і благословляв їх, а також закликав стати як діти, тому що таким належить Царство небесне, тепер різко критикує «рід цей», порівнюючи його з дітьми на майданах.

Останнє енігматичне (знакове) слово Ісуса подає нам певний ключ до розуміння цього парадоксу: Тож мудрість виправдана своїми ділами. Йдеться про те, щоб Царство Боже не сприймати як іграшку, яка одразу зацікавила, захопила, але швидко набридла. У справах Божого Царства потрібно осягнути мудрість, яка має виявитися у конкретних діях, у вмінні робити добро. Слід стати мудрим як змії, але простим як голуби (Мт 10,16). Необхідно навчитися чинити добро. У цьому нам допомагають сім дарів Святого Духа: Мудрість, Розум, Рада, Мужність, Знання, Побожність, Страх Божий.

На жаль, сучасники Ісуса Христа були подібні до своїх предків, які заслужили на суворий докір пророка Єремії: Бо народ мій безглуздий; вони Мене не знають. Дурні з них діти, і розуму в них немає; розумні вони зло чинити, а діяти добро не вміють (4,22). Божий народ змінився, але проблема залишилась актуальною.

Величезна помилка — продовжувати лише СИДІТИ і гукати до ІНШИХ. Коли приходить Ісус, слід діяти особисто, відповідно до отриманої мудрості: Мудрість дітей своїх підносить угору і тими піклується, хто її шукають (Сир 4,11).