Перший музичний вікенд в Інституті релігійних наук святого Томи Аквінського у Києві відбувся 8-9 грудня 2017 року.
Учасниці вікенду — органістки й хористки — співали, грали на органі, знайомилися з основами теології літургії, пізнавали значення літургійного співу в традиції християнського Сходу та Заходу.
Новий напрямок навчання
Цей музичний вікенд став першим підготовчим етапом перед запуском нової заочної програми музично-літургійного напрямку, що готується зараз при Інституті святого Томи. В ній зможуть брати участь парафіяльні органісти, музиканти, хористи, кантори, а також інші зацікавлені (зокрема, як вільні слухачі).

Протягом вікенду тривали заняття і лекції, присвячені літургійній музиці Заходу і Сходу. Також усі охочі взяли участь у прослуховуванні. Аби Святі Меси цього дня звучали особливо урочисто, з учасницями працювали регент хору святого Олександра у Києві Світлана Казнодій, а також органістки — Зінаїда Левітіна і заслужена артистка України Ольга Дмитренко. Протодиякон Дмитро Болгарський познайомив нас із богослов’ям східної традиції церковного співу, а отець-домініканець Ігор Гнюс — із західною традицією та григоріанським хоралом.

Музика — брама для Божого Слова
Відтак ми дізналися, що від самих початків християнства музика становила важливий елемент у духовному житті Божого народу. Відомим є вислів св. Августина: «Хто співає — той двічі молиться». Він спонукає до глибшого усвідомлення, яке значення має літургійна музика, не лише для органістів чи регентів хору, але і для всіх вірних.
Виконання музичних композицій під час Святої Меси утворює браму, якою входить Слово Боже. «Треба пам’ятати, що величність літургійної відправи залежить не так від більш прикрашеної музичної форми чи чудової церемонії, як від гідного і побожного звершення» (Musicam Sacram, 11). Тому дуже важливо, щоби музиканти, які беруть участь у музичному служінні в Церкві, були добре підготовлені не лише професійно, а й духовно та теологічно.
Прикро, але сучасність пропонує багато релігійних пісень, які «чіпляють душу», однак не мають нічого спільного з літургійною музикою. Правильне виховання естетичного і сакрального відчуття серед церковних музикантів і хористів допомагає вірним перебувати в багатовіковій традиції молитви співом.

Звучання, що сприяє молитві
Варто підкреслити: саме важливість питання літургійної музики сприяла проведенню цієї зустрічі в Інституті. Ми змогли — разом із протодияконом Дмитром Болгарським та о. Ігорем Гнюсом ОР — торкнутися історії та повноти значення церковного співу як східної, так і західної традицій. Музична діячка Ольга Дмитренко розкрила значення і різноманітність органу. Недарма саме цей музичний інструмент Церква визнала як літургійний… Адже вічність звучання має підносити думки до Вічності та сприяє молитві.
Тіло людини є храмом Божим, і в ньому має лунати справжня музика. Святий Августин казав, що невміння співати — це також наслідок первородного гріха. Хоча, звісно, цю фразу потрібно розуміти в цілому контексті його науки. Тому-то спасенні перед Божим престолом співають нову пісню (пор. Одкр 14, 3) — пісню святості, якої можуть навчитися паломники віри у дусі послуху Святій Матері Церкві. «Немає нічого більш піднесеного і милішого в літургійних обрядах ніж громада вірних, яка в пісні спільно висловлює свою віру і побожність» (Musicam Sacram, 16).

Сподіваємося, і ми з часом зможемо створювати ту музику, яка допомагатиме підноситися людському духу до Небесних висот. Наступний крок — до більшого розуміння Літургії, богослужінь та музичної традиції Великого Посту — ми зробимо у березні 2018 року.
Юлія Бойко,
учасниця вікенду
Ликуйте, праведні, у Господі: правим хвала личить.
Прославляйте Господа гуслами, співайте йому на десятиструнній гарфі.
Співайте йому нову пісню, грайте на струнах добре, гучно.
Бо Господнє слово праве, і всяке діло його — вірне.
(Пс 33, 1-4)