У французькому Шамбері відбулася перша беатифікація понтифікату Папи Лева XIV. З доручення Святішого Отця Апостольський нунцій Челестіно Мільйоре проголосив блаженним Католицької Церкви місцевого священника Каміля Косту, опікуна сиріт.
«Святість доступна для всіх». Про це нагадав Його Преосвященство Тібо Верні, архієпископ Шамбері, під час Святої Меси в суботу, 17 травня 2025 року. Це була беатифікаційна урочистість Слуги Божого Каміля Кости де Борегара — дієцезіяльного священника, що жив у другій половині XIX і на початку XX століть. Це була перша беатифікація понтифікату Папи Лева XIV і перше ім’я, яке Папа назвав у зверненні до вірних, що зібралися на молитву «Царице Неба» у неділю його інавгурації. Папа згадав про сопричастя святих і додав: «У цьому вимірі сопричастя святих я згадую, що вчора в Шамбері, Франція, було беатифіковано священика Каміля Косту де Борегара, який (…) дав свідчення великої пастирської любові».
Наново відкрити смирення служіння
У своїй проповіді, коментуючи уривок із Євангелія від Марка, про те, як Ісус передвіщав свої Страсті й воскресіння, архієпископ Тібо наголосив на повчанні учням: Божий Син ототожнює себе з дитиною, «яку в той час вважали нікчемною». Але слова «що зробили одному з малих, те зробили Йому», пояснив проповідник, перевертають шкалу цінностей у нашому світі.
«В суспільстві, яке цінує силу та успіх, Ісус заохочує нас відкрити Його присутність у найменших. Шлях до справжньої величі пролягає через смиренне служіння». Саме в цьому уривку розкривається покликання Каміля Кости де Бореґара, глибоко захопленого Христом.
Архієпископ Тібо Верні
Зустрівшись із дітьми, осиротілими після епідемії холери, отець Каміль розпізнав у них обличчя Ісуса. «Він не тримав скарб своєї віри для себе, але безкорисливо ділився ним. Його життя стало живим Євангелієм, виявом любові Ісуса до найменших», — підкреслив архієпископ Шамбері.
Понад 4000 вірян взяли участь у його беатифікації, серед них — понад 300 членів його родини, включаючи онуків та онучат племінників.
Беатифікація о.Каміля Кости. Фото: Клариса де Лористон, Famille Chretienne
Біографічна довідка
Каміль Коста де Бореґар народився в Шамбері 17 лютого 1841 року як п’ятий з одинадцяти дітей в аристократичній сімʼї. Його батьком був савойський маркіз Панталеон, великий конюх (тобто зброєносець і наглядач стайні) короля П’ємонту і Сардинії. Мати, маркіза де Верак, виховувала дітей у послухові релігії, однак дуже суворо.
Через слабке здоров’я та не особливо великі попервах здібності до навчання, Каміль навчався по різних релігійних школах і зрештою повернувся до родинного замку, де його навчав абат Шеналь. Закінчивши навчання, Каміль пережив період зневіри. Він покинув усі релігійні практики, зберігши лиш одну молитву — до Пресвятої Марії. Абат Шеналь терпеливо супроводжував юнака в цій кризі. Якось, після святкового вечора з батьками, Каміль зустрів на вулиці двох обідраних хлопчаків. Він віддав їм усі гроші, які мав при собі; а коли ліг спати — йому наснилися бідні діти, які прийшли слідом за тими двома. Сон його глибоко вразив. Поведінка юнака Каміля змінилася, він повернувся до читання релігійної літератури; а в соборі Шамбері пережив глибоке навернення, пізнав «солодкі сльози», як сам це назвав, і вирішив прийняти покликання до священства.
В листопаді 1863 року вступив до французької семінарії в Римі, а 26 травня 1866 року був висвячений на пресвітера. Перехід від багатого життя в замку до простого суворого життя священника дався йому нелегко; абат Шаброль прислав йому портрет св.Бенедикта Лабра, «святого жебрака», з приписом: «Ось скільки тобі ще потрібно пройти». Після свячень провів ще рік у Римі, продовжуючи навчання і відмовившись вступати до академії, де міг би зробити дипломатичну кар’єру. Згодом о.Каміль повернувся до дієцезії Шамбері, де був призначений вікарієм у кафедральну парафію. Ба більше: він попросив його призначити вільним (тобто без утримання) четвертим вікарієм настоятеля, щоби служити робітничому класу. Також він заснував «Товариство взаємодопомоги св.Франциска Сальського».
Епідемія холери залишила сумний спадок — безліч сиріт: тоді о.Коста де Бореґар вирішив не залишати їх напризволяще. Він зібрав дітей у будинку, подарованому графом Ернестом де Буаньє. Так розпочалась його діяльність, спрямована на допомогу сиротам і виховання молоді.
Вид на вулицю Каміля Кости де Бореґара і будівлю фонду Бокаж у Шамбері, Савойя, Франція (Wikimedia commons).
Орфелінат, заснований в Ле Бокаж, на околиці Шамбері, з роками розрісся до кількох філій, що могли прийняти до 175 хлопчиків. Отець де Бореґар вирізнявся увагою, яку приділяв навіть найдрібнішим деталям своєї благодійної та соціальної діяльності, часто особисто наглядаючи за роботою будинків, майстерень і ферми, щоб підготувати хлопців до майбутнього фермерського життя. З його багатої харитативної та апостольської діяльності особливо виділяється його ревність як педагога і вихователя, який допомагав молоді жити по‑християнськи. Він помер 25 березня 1910 року.
Чудо, що привело до прослави
Його беатифікаційний процес розпочався в листопаді 1925 року. Папа Йоан Павло ІІ проголосив героїчність його чеснот 22 січня 1991 року. Чудо, яке посприяло беатифікації, визнав Папа Франциск 14 березня 2024 року. Йдеться про давній випадок — зцілення, яке відбулося 28 жовтня 1910 року. Маленький Рене, родом із Шамбері, зазнав травми ока. Дитині загрожувала втрата зору, й коли лікування не допомогло — черниця, яка працювала в сиротинці, де зростав хлопчик, почала молитися новенну, просячи заступництва в засновника. На дев’ятий день, роблячи перев’язку, вона побачила, що травма зникла. Через чотири дні повне одужання підтвердив лікар.
5 листопада 1910 року офтальмолог Амеде Денаріє, який відвідав і лікував хлопчика, сказав: «Я без вагань заявляю, що зцілення відбулося поза законами природи та надзвичайним чином».
Наш секрет дуже простий
Хоча о.Каміль Коста де Бореґар був дієцезіяльним священником і ніколи не належав до товариства св.Франциска Сальського, та саме салезіяни підтримали його беатифікаційний процес.
1954 року салезіянів запросили до Шамбері — прийняти опіку над сиротинцем у Бокажі. Разом із дитбудинком вони «успадкували» також і справу беатифікації засновника, чия слава святості зберігалась у Шамбері довгі роки після його смерті.
Його тиха, але невтомна робота з молоддю принесла йому широке визнання святості — навіть серед антиклерикалів. З ранку до вечора він служив потребуючим, використовуючи натхнення від св.Франциска Сальського: «Нічого силою, все через любов», — що тісно пов’язане з підходом Дона Боско, з яким Каміль познайомився 1869 року в Турині.
Серцем його методу була прихильність. «Мене часто запитували, яку систему чи спеціальний метод ми використовуємо для такого навчання дітей. Хтось навіть запитав: ‘У чому ваш секрет такої гарної освіти молоді?’ Я відповів: ‘Наш секрет дуже простий — він зовсім не складний: ми їх дуже любимо, і ці хороші діти це розуміють’. Певно, саме ця любов допомагає нам знайти найкращий спосіб досягти їхніх сердець та умів, добре їх сформувати».
За матеріалами: Vatican News, Agenzia Info Salesiana
фінансово.
Щиро дякуємо!
